Коли одеські посадовці хочуть заробити на всьому і занадто буквально розуміють місцеве самоврядування або як збільшити навантаження на підприємців

18.11.2016 «одеські урбаністи» намагались здивувати Одесу своїми урбаністичними знаннями щодо одеських тротуарів і скільки на них треба відвести місця власне для одеситів, а скільки для тимчасових літніх майданчиків біля кафе та барів. Намагались здивувати ізометричними кресленнями та формулами для розрахунку ширини цих майданчиків.

Але, на жаль, здивували іншим – правовим нігілізмом.

Так, в проект закладається для пішохідної зони: максимальна ширина 2,5 м (2,25 м на кресленнях) та мінімальна 1,5 м(для обґрунтування використовується вигаданий розробниками термін на рос.мові «стесненные условия»).

Таким чином розробники проекту намагаються на свою користь (скоріш на користь власників літніх майданчиків) потрактувати вимоги ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо розрахункових параметрів вулиць і доріг, де саме такі ширини і вказуються для вулиць районного значення і житлових вулиць.

У зв’язку з чим, пропоную розробниками спочатку вивчити ДБН В.2.3-5.2001 «Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів», де категорії вулиць прив’язуються ще й до розрахункової інтенсивності руху, через що такі магістральні вулиці як Катерининська, Преображенська, Рішельєвська, Пушкінська, Канатна, Буніна, Велика та Мала Арнаутська, аж ніяк не підпадають під вулиці районного значення. 

У зв’язку з цим, намальованими урбаністами малюнками неможливо обґрунтувати достатню ширину тротуару для руху пішоходів в 2,5 м, яка на таких вулицях повинна бути щонайменше 3 м. Ширина тротуару в 1,5 м є достатньою для вулиць з 2-ма смугами руху, проте в центральній частині майже всі вулиці, крім смуг руху мають ще й смуги для паркування, де теж відбувається рух транспорту (не пішоходів же). 

Отже ніякими обмеженими умовами не можливо обґрунтувати штучне звуження в проекті тротуарів до 1,5 м – повинно бути щонайменше 2,25 м.

Крім того, відповідно до ДСТУ 3587–97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану»: «Забороняється розміщувати споруди торговельно-побутового призначення, рекламоносії та інші об’єкти дорожнього сервісу:

А як такий пасаж з ДСТУ 3587–97: «На проїзній частині доріг і вулиць, залізничних переїздах, покриттях тротуарів, пішохідних і велосипедних доріжках, посадочних майданчиках, майданчиках відпочинку, спеціальних майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, поверхні розділювальних смуг і узбіч не повинно бути сторонніх предметів, що не мають відношення до їх облаштування».

На жаль, в черговий раз Одеса отримує документ, який ігнорує дійсні законодавчі норми. 

Так, літні майданчики, які включають в себе навіси, вуличні вази, вазони, вуличні меблі, огорожі, інформаційні стенди тощо, є малими архітектурними формами згідно з ч.2 ст. 21 Закону України «Про благоустрійнаселених пунктів», нормами якого також передбачено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється за рішенням власника об’єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних  стандартів, норм і правил. Нагадую, що власником об’єкта благоустрою в даному випадку виступає територіальна громада міста Одеси.

В минулому році «молоді урбаністські дарування» вже подарували місту щось на кшталт місцевого нормативного акту – рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.08.2015 №282 «Про затвердження графічної частини до Порядку розміщення вивісок на території міста Одеси, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 лютого 2008 року № 178», яким надавались «роз’яснення вимог щодо естетичного вигляду вивісок», а тепер є підставою для видачі протизаконних приписів управління реклами Одеської міської ради.

 

Вказане рішення є грубим порушенням постанови Кабінету міністрів України від 23.05.2012 №495 «Про внесення змін до Типових правил розміщення зовнішньої реклами», де вказується, що «забороняється вимагати від суб’єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством». 

Розумію, що всі ці урбаністичні потуги пов’язані або з необхідністю обґрунтувати використання грантових коштів, або виконати чергове замовлення профільного заступника міського голови  по створенню додаткового кешевого потоку до одеської мерії. 

Але ж треба знати міру – ми ж в Україні живемо, а не в якійсь одеській республіці. 

На жаль, замість скасування рішення міськвиконкому № 178, яким суб’єктів господарювання зобов’язують оформлювати не передбачені жодним законодавчим актом  технічні паспорти вивісок, до цього рішення внесли ще додаткові обмеження для підприємницької діяльності.

За лаштунками цього розслідування, чиї інтереси в одеській мерії лобіювали урбаністи. Отже, далі буде…