Євроінтеграційні сподівання, за які українці пішли на барикади Революції Гідності, усе частіше згадуються в контексті чи не найбільших розчарувань. Разом з Угодою про асоціацію Україна отримала «безвіз» до країн Європейського Союзу, завдяки якому стала найбільшим постачальником трудових мігрантів. Водночас, вітчизняний середній та малий бізнес так і не зумів стати рівноправним партнером на європейському ринку товарів та послуг, зіткнувшись із бюрократичними перепонами.
Надії на поліпшення якості життя та сталий економічний розвиток унаслідок євроінтеграції – не справдились. Причиною цього є не лише збройний конфлікт на сході держави та окупація частини території, але й всепоглинаюча корупція. Корупція, яку не можливо вичавити з нашого життя будь-якими інституційними реформами. Адже реформування правоохоронних органів призвело лише до зростання рівня злочинності та фактичної некараності корумпованих чиновників.
Нещодавно Комітет Європарламенту з закордонних справ ухвалив доповідь щодо Угоди про асоціацію Україна-ЄС, висловивши невдоволення, зокрема, судовою псевдо-реформою, недостатністю протидії впливу олігархів та проведеної боротьби з корупцією.
Втім, такі негативні явища, як корупція й нереформований бюрократизм уже підібрались впритул до кордонів Європейського Союзу, паразитуючи на транскордонному співробітництві, яке активно фінансується з бюджету ЄС.
В Україні транскордонне співробітництво розглядається як напрям регіональної політики, без будь-якого врахування зовнішньополітичного аспекту. Розвиток прикордонних відносин покладено, передусім, на місцеві органи виконавчої влади, які розуміють це в кожному регіоні по-своєму. Але, децентралізувавши до регіонального рівня сферу транскордонного співробітництва, держава повністю централізувала іншу сферу – отримання та використання міжнародної технічної допомоги, у тому числі тієї, що отримана в рамках транскордонного співробітництва. Втім, виникають обґрунтовані сумніви щодо ефективності використання цієї допомоги, у тому числі, трьох мільярдів євро у вигляді макрофінансової допомоги та інвестицій, отриманих від ЄС.
Фактично, через недосконале організаційно-правове забезпечення, з транскордонним співробітництвом трапився прогнозований epic fail, вихід з якого ніхто не шукає. І навіть навпаки – дії урядових організацій лише поглиблюють кризу, яку намагаються не помічати.
У ЗМІ раніше звучала експертна думка відносно транскордонного співробітництва, що «деякі двосторонні угоди між місцевою владою прикордонних регіонів та територіями країн-сусідів вже втратили свою актуальність (були підписані наприкінці 1990-х) та часто діють лише на папері».
Така експертна думка досить вірно відображає фактичну ситуацію в Єврорегіоні «Нижній Дунай». На жаль, в офіційних джерелах ні Угода про формування цього єврорегіону, ні його статут – не оприлюднені. Тому для аналізу були використані їхні неофіційні тексти з сайту Київського центру Інституту Схід-Захід.
Отже. Єврорегіон «Нижній Дунай» був утворений в 1998 році в складі Одеської області, повітів Галац, Тульча, Бреїла (від Румунії), районів Кагул та Кантемір (від Молдови). Керівним органом Єврорегіону стала Рада Єврорегіону, куди входили по 3 особи від кожної країни. Основними сферами співробітництва були визначені екологія, економічні відносини, робота інфраструктур тощо.
Втім, транскордонного діалогу держав-сусідів в межах Єврорегіону «Нижній Дунай» не відбулось. Замість діалогу – українська сторона потерпала через територіальні суперечки:
🔰 по-перше, це українсько-молдовська суперечка, коли Республіка Молдова відмовилась передавати у власність України ділянку автомобільної дороги Одеса-Рені, яка проходить біля молдовського населеного пункту Паланка, в обмін на що Молдова отримала від України 400-метрову берегову лінію на р.Дунай в районі міста Джурджулешти з правом будівництва порту. Суперечка тривала до 2012 року. У результаті , дорога, таки, була передана Україні, а територія біля села залишилась за Молдовою. Збудований молдовський порт Джурджулешти на Дунаї став серйозним конкурентом для українських портів дунайського регіону;
🔰 по-друге, це процес «Румунія проти України», що розглядався в міжнародному суді у Гаазі протягом 2004-2009 років і закінчився втратою для України орієнтовно 9 700 квадратних кілометрів континентального шельфу в Чорному морі з розвіданими родовищами вуглеводнів. Крім того, Румунія висловлює територіальні претензії на українські маленькі острови в дельті Дунаю через зміни фарватеру цієї ріки. Водночас, Румунія не враховує, що такі зміни відбулись з вини саме Румунії – через її неодноразові штучні втручання в гідрологічний режим Дунаю.
Не дивно, що за таких обставин Єврорегіон «Нижній Дунай» перестав виконувати своє функціональне призначення, а його функції перейняла на себе юридична особа приватного права «Асоціація транскордонного співробітництва «Єврорегіон Нижній Дунай», яка була створена за ініціативи румунської сторони в 2009 році і знаходиться в румунському місті Галац.
З моменту утворення асоціації Одеська область щорічно сплачує орієнтовно 25 000 євро членських внесків, але дотепер не зрозуміло за що. Адже дотепер сайт цієї Асоціації існує лише в румунському варіанті (з окремими сторінками на англійській), а української версії для ознайомлення з діяльністю не має.
При створенні Асоціації декларувалось, що юридичну особу створюють з метою додаткового залучення коштів ЄС для розвитку єврорегіону. І дійсно, Асоціація транскордонного співробітництва «Єврорегіон Нижній Дунай» в окремих проектах Спільної операційної програми «Румунія-Україна 2014-2020» виступає самостійним отримувачем коштів ЄС. Але яка від цього користь українській стороні?
Наприклад, Асоціація транскордонного співробітництва «Єврорегіон Нижній Дунай» виступає одним з партнерів виконання проєкту «Чиста ріка», що передбачає оновлення каналізаційних мереж і очисних споруд у м. Ізмаїл Одеської області та в повітовій лікарні м. Тулча (Румунія) за кошти ЄС. Асоціація в проєкті позиціонується як представник Румунії і отримує 198 896 євро на просвітницькі заходи. Хоча, на фотозвітах з цих просвітницьких заходів, що проводились в Одеській області, у якості організаторів фігурує посадова особа комунального підприємства Ізмаїльської міської ради, а не посадова особа Асоціації. До цього слід додати, що з грудня 2019 року Одеська обласна рада відмовилась від партнерської участі в проєкті «Чиста ріка».
Тому ще раз виникає питання, яка користь українській стороні від транскордонного співробітництва в рамках румунської юридичної особи приватного права? Невже лише для спілкування чиновників та можливості списати бюджетні кошти на поїздки до Румунії?
Вочевидь, що подальше існування Єврорегіону «Нижній Дунай» під питанням і потребує безумовного перезавантаження, щоб усі сторони стали дійсно рівноправними в цій формі транскордонного співробітництва.
Дійсно, судячи з чинних законів та різноманітних нормативних актів, Україна де-факто відмовилась від формування самостійної стратегії розвитку транскордонного співробітництва – у тому числі, транскордонного співробітництва з ЄС, незважаючи на задекларовані на вищому рівні євроінтеграційні принципи.
Нібито, у Законі України «Про транскордонне співробітництво» все правильно написано – зокрема, встановлено вірні засади державної підтримки транскордонного співробітництва. Так, серед іншого, держава:
І правильно визначено принципи, яких повинна дотримуватись держава для розвитку транскордонного співробітництва: об’єктивність, відкритість та економічна обґрунтованість; концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних та найбільш обґрунтованих проєктах; недопущення використання цільової державної підтримки для фінансування поточних потреб соціально-економічного розвитку регіонів.
Проте, аналіз підзаконного акту – Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки, затвердженої постановою Кабінету міністрів від 23.08.2016 №554, свідчить, що визначені у законі засади і принципи не завжди дотримувались.
Як приклад, Одеська область, що на півдні й заході межує виключно з іноземними державами, а протяжність державного кордону в межах регіону за даними Держприкордонслужби сягає 1343 км (і це найбільший показник по країні). Відносно Одещини в Державній програмі розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки фінансово не підтримано жодного регіонального проєкту (але підтримано проєкти в інших областях, де було залучено стороннє фінансування з інших джерел). Натомість, ця програма для Одеської області передбачила фінансування на обладнання прикордонної інфраструктури й лише тому, що була отримана міжнародна технічна допомога ЄС на проєкт «Удосконалення інтегрованого управління кордонами на українсько-молдавському кордоні», виконавцем якого виступає Міжнародна організація з міграції.
Усі інші питання, які відносились до Одеської області й були включені до Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки, стосувалися розвитку транспортної інфраструктури (автомобільний пором Ізмаїл-Тулча, будівництво залізничної гілки від порту Рені до залізниці Одеса-Ізмаїл, будівництво окремої дороги Одеса-Рені з мостовим переходом). Вони не були реалізовані взагалі, навіть, натяків на їх реалізацію не було.
Жодного, незалежного від зовнішнього фінансування, напряму із розвитку транскордонного співробітництва в межах Одеської області у відповідну Державну програму на 2016-2020 року – не закладалось. Впевнений, що в інших прикордонних регіонах – ситуація аналогічна.
Наразі, у проєкт нової Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2021-2027 роки нереалізовані в попередній програмі напрями не потрапили. У нову державну програму не потрапило жодного регіонального проєкту розвитку транскордонного співробітництва від областей. Про це свідчить проєкт держпрограми, оприлюднений на сайті Міністерства розвитку громад та територій України. Чи, може, десь є інший проєкт, який не оприлюднюють для громадськості? Чи Міністерство вирішило не розрізняти транскордонне співробітництво й соціально-економічний розвиток регіонів і всі проєкти включило на конкурсний відбір проєктів регіонального розвитку? Адже на 2020 рік проєкти транскордонного розвитку відбирались вкупі з проєктами регіонального розвитку, втім, і на 2021 рік теж.
На законодавчому рівні функціонування транскордонного співробітництва в Україні регламентується Законом України «Про транскордонне співробітництво» від 24.06.2004 № 1861–IV, але законодавці приділяють мало уваги осучасненню його норм. Так, лише через 9 років після впровадження на теренах ЄС «європейських об’єднань територіального співробітництва» (ЄОТС) й об’єднань єврорегіонального співробітництва» (ЄОС), вказані форми/процедури транскордонного співробітництва були унормовані через закон. Були внесені зміни, які забезпечили імплементацію Протоколу № 3 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями стосовно об’єднань єврорегіонального співробітництва, підписаного членами Ради Європи 16.11.2009 і ратифікованого Україною у 2012 році.
Водночас, законодавчо досі не визначені інші форми: кластерне співробітництво, яке реалізовано через European Strategic Cluster Partnerships, або транскордонне партнерство на кшталт Європейської служби зайнятості EURES.
І мова йде лише про законодавство. До втілення цього в життя потрібно, мабуть, ще 9 років, коли в ЄС з’являться нові чи осучасняться нинішні форми/процедури транскордонного співробітництва.
Передбачений законодавством реєстр угод про транскордонне співробітництво дотепер не існує, хоча повинен був з’явитися до 11 січня 2019 року, як це передбачено в Прикінцевих положеннях Закону України №2515-VIII від 04.09.2018 «Про внесення змін до деяких законів України щодо транскордонного співробітництва».
Натомість 18.11.2019 з’явився наказ Міністерства розвитку громад та територій (скорочено – Мінрегіон) за №270 «Про затвердження Порядку повідомлення та забезпечення функціонування реєстру угод про транскордонне співробітництво», де збір інформації для створення реєстру відтерміновано до липня 2020 року. Скоріш, навіть, не створення Реєстру, а надання інформації облдержадміністраціями до Міністерства для подальшого створення реєстру. Мабуть, тому станом на листопад 2020 року реєстр ще не з’явився, і коли з’явиться – невідомо.
Замість реєстру угод про транскордонне співробітництво на сайті Мінрегіону розміщено табличний файл «Реєстр міжрегіональних угод про торговельно-економічне, науково-технічне і культурне співробітництво» 2-х річної давнини (датований 26.04.2018). Якість введеної тут інформації свідчить, що навіть такий реєстр Міністерству розвитку громад та територій України вести не під силу, оскільки найменування країн-партнерів внесено із помилками. Так, в цьому реєстрі, у списку по Одеській області, серед перших значаться Угода формування Єврорегіону «Нижній Дунай» та Угода про співробітництво між Одеською ОДА, Одеською обласною радою та радою повіту Ясси (Румунія). А найменування країни для румунської сторони цих угод в реєстр внесено неправильно: «Ресупубліка Румуния» і «Республіка Румунія»:
Власне, реєстр угод про транскордонне співробітництво, який Мінрегіон повинен був створити до липня 2020 року, але й так і не створив, буде мало чим відрізнятися від існуючого текстового файлу, оскільки також матиме вигляд таблиці з 16 стовпчиками й жодної онлайн-форми.
Як зазначено вище, Закон України «Про транскордонне співробітництво» обумовлює пріоритетність державної фінансової підтримки саме для тих проєктів (програм) транскордонного співробітництва, які отримали фінансування в рамках програм міжнародної технічної допомоги (скорочено – МТД). Але на законодавчому рівні процес залучення і використання МТД дотепер не врегульовано. Саме так: в Україні, де освоюються мільярди міжнародної допомоги, дотепер немає базового закону, який би комплексно регулював відносини технічного співробітництва та визначав стратегічне бачення розвитку державної політики у цій галузі.
Замість закону існує «базова» постанова Кабінету міністрів України від 15.02.2002 №153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги», а також ще декілька постанов та наказів міністерств. В «базову постанову» №153 за останні 5 років неодноразово вносилися зміни, у т.ч. такі, що суттєво впливали на процес освоєння коштів і моніторингу МТД (тобто коли отримували грант – була одна процедура, коли почали втілювати проєкт – процедура змінилась, а на завершення – теж зміни). І більшість цих змін вносились із метою нібито вдосконалити існуючу процедуру отримання і використання МТД, оскільки у 2017 році Рахункова палата України оприлюднила свої висновки про вкрай неефективне залучення та використання допомоги від міжнародної спільноти:
Серед причин неефективності використання МТД Рахункова палата вказала на недосконалість чинної нормативно-правової бази, у т.ч. відсутність у законодавстві механізмів оцінки результативності проєктів МТД:
Крім того, Рахункова палата зазначила, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі (Мінекономрозвитку) неналежно виконувало покладені на нього функції координатора МТД, а саме:
Після аудиту Рахункової палати, у Міністерстві висловлювали наміри щось докорінно змінити, але суттєвих змін не відбулось. У грудні 2019 року Кабінет міністрів України замінив координатора МТД – замість Мінекономрозвитку виконувати цю функцію був призначений Секретаріат Кабміну. Але й після структурної заміни ситуація зі МТД за майже рік докорінно не змінилась. Причина – у кадрових змінах, вірніш, у їхній відсутності. Адже сфера МТД лишається в управлінні тих же осіб, що й раніш: вони просто пересіли з міністерського офісу Мінекономрозвитку в Секретаріат Кабміну, перенісши туди всі проблеми регуляції МТД та небажання щось вирішити. А зауваження Рахункової палати досі є актуальними.
Вірніш, вона існувала нетривалий час і припинила функціонувати. Спочатку, з 2017 року така база існувала у вигляді офіційного порталу координації міжнародної допомоги в Україні Openaid.gov.ua, де було зведено у єдиний каталог усі проєкти міжнародної допомоги, згруповані по регіонах і по напрямах реформ. Портал працював у тестовому режимі, розроблявся за рахунок донорських коштів і наповнювався нерегулярно.
У квітні 2019 року Урядовий портал відзвітував, що Мінекономрозвитку запустило офіційний портал координації МТД в Україні – ProAID, яку назвали інформаційною системою управління міжнародною технічною допомогою, що є оновленою версією попередньої тестової моделі порталу OpenAid і містить найбільшу актуалізовану базу даних проєктів і програм. Також зазначалось, що розробка порталу ProAID здійснена Командою підтримки реформ Мінекономрозвитку (RST Team) за підтримки Офісу ефективного регулювання (BRDO), а також Асоціацією «IT Ukraine».
Але вже в серпні 2019 року Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) оголосило тендер №83332673 на модернізацію офіційного (зовнішнього) інформаційного порталу проєктів МТД (ProAid) для Міністерства економічного розвитку та торгівлі України. Хоча невідомо, чи був цей тендер проведений успішно та чи модернізувався портал. Немає ніяких новин, крім оголошення на ProZorro.
А в жовтні 2019 року журналісти-розслідувачі жалілися, що на порталі ProAID розміщено не зовсім актуальну інформацію, хоча після його запуску Урядовий портал обіцяв зовсім інше.
Втім, передача функцій координатора МТД від Мінекономрозвитку до Секретаріату Кабміна виявилась більш критичною для порталу ProAID, чим нерозторопність чиновників. Орієнтовно в травні 2020 року, портал вже не відкривався. Станом на листопад 2020 року будь-які намагання перейти за електронною адресою порталу http://proaid.gov.ua/ чи його цифрового прототипу http://openaid.gov.ua/ закінчуються ось так:
Також немає повноцінного реєстру проєктів (програм) міжнародної технічної допомоги, передбаченого п.19 постановою Кабміну від 15.02.2002 №153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги».
Відносно проєктів МТД на цей час можливо отримати лише окремі відомості з Excel-таблиці під найменуванням «Перелік проєктів технічної допомоги Україні, яка надається ЄС, зареєстрованих у Секретаріаті Кабінету Міністрів України». Таблиця залита на Google Диск приватної особи на ім’я «Volodymyr Kharlanov» і, як бачите, Урядовий портал називає це не «реєстром», а лише «переліком зареєстрованих проєктів з планами закупівель». За додатковою інформацією стосовно проєктів пропонується звертатись на портал proaid.gov.ua, який не працює (про що зазначено вище).
Очевидно, що інформація з Google Диску приватної особи не є офіційною інформацію. Між тим, на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних є лише неактуальна інформація станом на грудень 2019 року про проєкти МТД, які реєструвались у Мінекономрозвитку.
Можливо, Секретаріат Кабміну не бажає робити офіційно публічним перелік проєктів міжнародної технічної допомоги, оскільки він не містить в повному обсязі усі проєкти, які реалізуються в Україні? Наприклад, в останньому варіанті переліку, що був закачаний за посиланням з Урядового порталу, відсутні відомості про проєкт BSB 1010 «Розвиток та просування спільної спадщини», який реалізується Болградською міською радою в рамках Спільної Операційної Програми ЄІС «Басейн Чорного моря 2014-2020». Хоча тендери на виконання проєкту вже проведено.
Крім того, відносно окремих проєктів не оприлюднено скан-копії переліку закупівель, які повинні здійснюватися при реалізації проєктів і які погоджуються при державній реєстрації проєктів. Зокрема, це стосується наступних проєктів МТД, які реалізуються в даний момент в рамках Спільної Операційної Програми ЄІС «Басейн Чорного моря 2014-2020»:
Невже Секретаріат Кабміну намагається перешкодити здійснити моніторинг використання коштів, отриманих від Європейського Союзу у вигляді технічної допомоги? При чому, перешкодити не тільки громадськості, але й державним органам?
Отже, третій, останній і найбільш скандальний момент стосовно використання міжнародної технічної допомоги в України:
Відповідно до «базової постанови» Кабміну від 15.02.2002 №153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» моніторинг проєктів МТД проводиться Секретаріатом Кабінету Міністрів України разом з бенефіціаром (для Одеської області – це здебільшого Одеська облдержадміністрація) та за згодою – з представниками партнера з розвитку (так в постанові називають грантодавців чи донорські організації).
Процедура моніторингу, яку чиновники Кабміну прописали в «базовій постанові», передбачає лише отримання від реципієнта (той, хто отримує кошти на реалізацію проєктів) заповнених табличок з результатами моніторингу. Також «базова постанова» зобов’язує бенефіціара виконувати лише функцію передавальної ланки між реципієнтом та Секретаріатом Кабміну. Але лишається незрозумілим – що входить в поняття «аналіз результатів моніторингу» та чому призначений бенефіціаром координатор проєкту повинен підписувати результати моніторингу без перевірки цільового використання коштів МТД? Хто буде нести відповідальність за недостовірну інформацію, вказану реципієнтом в моніторингу – сам реципієнт чи координатор проєкту?
Втім, судячи з оприлюднених результатів моніторингу, чиновники Секретаріату Кабміну особливо не переймаються достовірністю наданої інформації. Зокрема, на сайті Урядового порталу розділ «Моніторинг використання МТД» інформаційно ненаповнений, з нього лише йде посилання на однойменну папку на Google-диску приватної особи на ім’я «Ирина Корженко», де міститься 2 файли з інформацію про моніторинг за 2019 рік:
Вочевидь, ці файли не є офіційними, хоча доступ к ним надається з Урядового порталу. Якщо подивитись на зміст Excel-таблиці під найменуванням «Моніторинг за 2019», стає зрозумілим, чому чиновникам Секретаріату Кабміну простіше вважати це неофіційним документом. Графа звіту «Перелік робіт, що планувався?» містить не перелік робіт, а лише його основні завдання. А розділ «Які завдання в процесі виконання?» може заповнюватися текстом, який взагалі до цього не відноситься.
Як приклад, моніторинг виконання проєкту «CULTOUR BSB – Розвиток сталого культурного туризму в Басейні Чорного моря (BSB-117)», що реалізовувався в рамках Спільної операційної програми ЄІС «Басейн Чорного моря 2014-2020». У проєкті українську сторону представляють 2 партнери – Громадська організація «Агентство сталого розвитку та європейської інтеграції «Єврорегіон «Нижній Дунай» з бюджетом €128 520 і виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради з бюджетом €141 334. Судячи з інформації у моніторинговому звіті, реалізацію проєкту навряд чи можливо назвати прозорою та такою що відповідає проєкту, під який виділялися кошти, адже неможливо встановити, чи насправді були виконані заплановані роботи:
Між іншим, зі ЗМІ відомо, що в рамках даного проєкту відбулася реконструкція «Міського саду» в Ізмаїлі й були пошкоджені зелені насадження. При чому, «Міський сад» є об’єктом природно-заповідного фонду і будь-які будівельні роботи там (в т.ч. реконструкція) повинні проводиться після погодження, чого зроблено не було.
Виходить, що Євросоюз профінансував часткове руйнування об’єкта природно-заповідного фонду?
Ще один приклад – моніторинг виконання проєкту «Створення системи інноваційного трансграничного моніторингу перетворень річкових екосистем Чорного моря під впливом розвитку гідроенергетики та зміни клімату (BSB HydroEcoNex 165)», який реалізовувався в рамках Спільної операційної програми «Басейн Чорного моря 2014-2020».
У проєкті українську сторону представляють 2 партнери – Науково-дослідна установа «Український науковий центр екології моря» (скорочено УкрНЦЕМ) з бюджетом €93 188 і Гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів (скорочено ГМЦ ЧАМ) з бюджетом €94 478.
Опублікованої Секретаріатом Кабміну інформації достатньо, щоб виявити, як в рамках реалізації проєкту українські виконавці приймали участь в офіційних заходах на окупованій території Республіки Молдова (невизнана Придністровська молдовська республіка, скорочено – ПМР). Тобто українські державні установи співпрацювали з «офіційними установами» сепаратистського утворення, яке Україна не визнає.
Як вбачається з публікації на сайті «Придністровського державного університету», у Тирасполі дійсно проводилась конференція з приводу впливу гідроенергетики на функціонування річкових екосистем. При чому, основним напрямом конференції було закріпити докази, що складний екологічний стан річки Дністер пов’язаний з будівництвом гідроенергетичних об’єктів на території України, а не з неочищеними стічними водами, які потрапляють у Дністер на території Молдови, або з засміченням руслу Дністра на молдовській дільниці, чи з декількома затопленими суднами в акваторії Дністра, теж у межах Молдови.
Безпосередня участь конкретних громадян України в офіційних заходах на території невизнаного Придністров’я підтверджується і звітом про конференцію, який видала молдовсько-придністровська громадська організація «Еко-Тірас». Одночасно, публікація на сайті «Державної служби екологічного контролю і охорони навколишнього середовища» невизнаної ПМР доводить, що організація «Еко-Тірас» реалізовувала низку заходів всупереч економічним інтересам України, організуючи інформаційні атаки на наші гідроенергетичні об’єкти.
Враховуючи подібне «співробітництво» українських державних установ, я вирішив проаналізувати їх плани закупівель в рамках реалізації проєкту «Створення системи інноваційного трансграничного моніторингу перетворень річкових екосистем Чорного моря під впливом розвитку гідроенергетики та зміни клімату (BSB HydroEcoNex 165)», що були зареєстровані у Мінекономрозвитку. Може там теж щось цікаве буде?
І цікаве знайшлось. Виявилось, що, українські державні установи, які брали участь у проєкті BSB HydroEcoNex 165, в планах закупівель в рази зменшили обсяги фінансувань, що були виділені в рамках Спільної операційної програми:
🔸 Науково-дослідна установа «Український науковий центр екології моря» (УкрНЦЕМ), замість бюджету €93 188, в плані закупівель вказала бюджет €21 360
🔸 Гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів (ГМЦ ЧАМ), замість бюджету €94 478, в плані закупівель вказав бюджет €22 060
Більш того, як показала вибіркова перевірка лише одного пункту з оприлюдненого плану закупівель, Науково-дослідна установа «Український науковий центр екології моря» вже видаляє відомості про закупівлю послуги з забезпечення проведення засідання керівного комітету проєкту BSB 165 «HYDROECONEX».
Ось дивиться:
🔸 інформація є у плані закупівель, зареєстрованому в Мінекономрозвитку:
🔸 інформація про закупівлю ще залишилась в Google у вигляді кешованих образів сторінок з сайтів тих електронних площадок, що співпрацюють з ProZorro. На одному такому кеш-образі я віднайшов ідентифікатор закупівлі UA-P-2019-11-19-007382-b:
🔸 а вже на офіційному державному порталі публічних закупівель ProZorro інформація про закупівлю послуг з забезпечення проведення засідання керівного комітету проєкту BSB 165 «HYDROECONEX» з ідентифікатором UA-P-2019-11-19-007382-b зникла:
Є очевидним, що така непрозора реалізація проєкту за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги (в даному випадку – Євросоюзу), не відповідає ні політичним, ні економічним інтересам України, а також певним чином порушує наші міжнародні домовленості. Проте, в рамках моніторингу, який проводився Секретаріатом Кабміну, не було виявлено ознак незадовільного впровадження проєкту та нецільового використання коштів. Втім, і жодних зауважень в моніторинговому звіті від Секретаріату Кабміну немає: чиновники не вивчали зміст документів, поданих реципієнтами і лише формально їх накопичували у єдиний файл звіту.
Між іншим, згідно з «Порядком функціонування національної системи управління та контролю за виконанням спільних операційних програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства 2014-2020», затвердженим постановою Кабміну від 11.07.2018 № 554 з наступними змінами, функції поточного й заключного моніторингу проєктів, що реалізуються в рамках цих програм, покладено саме на Секретаріат Кабінету міністрів України як Національний орган управління (пункт 24).
В чинному «Порядку підготовки та реалізації проєктів у рамках програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства», затвердженому постановою Кабміну від 08.12.2010 № 1111 з наступними змінами, передбачено, що моніторинг здійснюється за процедурою, встановленою в «базовій постанові» № 153» – тобто моніторинговий звіт про виконання проєкту робить сам реципієнт, а бенефіціар і призначений ним координатор проєкту цей звіт лише підписують.
Таким чином, чиновники Секретаріату Кабміну, які відповідають за контроль міжнародної технічної допомоги на загальнодержавному рівні, утворили своєрідне бюрократичне коло, по якому ходять папірці стосовно проєктів МТД, але ніхто не контролює – чи дійсно ці проєкти виконуються та на які цілі використовуються кошти, виділені донорами. За таких обставин, будь-яка ревізія, проведена Спільним моніторинговим комітетом, куди крім представників України, входять й представники європейського партнера, може виявити нецільове використання коштів. А відповідальність за такий міжнародний скандал чиновники Секретаріату Кабміну не понесуть, тому що жили за придуманою ними же бюрократичною процедурою.
В Одеській області вже є досвід неналежного моніторингу реалізації проєкту з будівництва каналізації в м. Вилкове, коли багатомільйонний грант було повністю витрачено на будівельні роботи. Проте, каналізація там дотепер не функціонує, перспективи повернення коштів немає, а юридична особа, що управляла цим проєктом, тепер здійснює менеджмент і в інших проєктах. Жодних зауважень із даного приводу від Національного органу управління, себто Секретаріату Кабміну – не було.
Вочевидь, Секретаріат Кабміну не в змозі виконати належний моніторинг проєктів міжнародної технічної допомоги та скоординувати зусилля чиновників різних рівнів, від чого потерпає розвиток транскордонного співробітництва з ЄС. Можливо. в цій ситуації допоможе утворення в Україні нового інституту – Омбудсмена з питань транскордонного співробітництва? А можливо є потреба у втручанні європейських партнерів, які вже мають досвід адміністрування фінансових інструментів Європейського Союзу.
Українська система кримінальної юстиції функціонує у безпрецедентних умовах, коли існує необхідність забезпечити відповідальність за міжнародні…
Арцизька громада зробила крок на шляху реформування збору відходів. Тут офіційно запроваджується роздільний збір відходів…
19 липня, під кінець робочого тижня, в Державній системі онлайн аукціонів «Прозорро.Продажі» оприлюднено оголошення про…
Перший міжнародний Бессарабський економічний форум відбувся в місті Болград, на півдні Одеської області. Для проведення…
Нове законодавство у сфері управління відходами потребує рішучих кроків від громад, які отримали і нові…
Болград в складних умовах воєнного стану й обмеженого бюджетного фінансування зберігає свою культурну спадщину. Як…
