Баканов: Потрібна не “реформа заради реформи”, а реальні зміни, які зроблять СБУ більш дієвою та ефективною

Ексклюзивне інтерв’ю голови Служби безпеки України Івана Баканова агентству “Інтерфакс-Україна” щодо законодавчих ініціатив реформування СБУ

Як Ви оцінюєте президентський законопроект після його доопрацювання Комітетом Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки? І чому реформа викликає такі дискусії?

Починаючи з 2014 року, Україна змушена щодня жити в умовах збройної агресії та гібридної війни. І в цій війні ми боремося не лише з військовою експансією, але з інформаційними, економічними, терористичними та іншими видами новітніх загроз. Їх дуже багато! Тому очевидно, що реформа всього безпекового сектору і, зокрема, СБУ стає однією з найбільш важливих та актуальних.

На старті законодавці мали б визначитися, який сенс вкладаємо в реформу і які будуть наслідки. Бездумно позбавляємо СБУ функціоналу, необхідного для виконання її завдань, і руйнуємо на догоду нашим ворогам чи навпаки – робимо спроможною і більш дієвою?

Для мене відповідь очевидна. Я підтримую реформу, якщо в неї вкладається бажання зробити зі Служби надсучасну структуру, з найкращими фахівцями та технічними можливостями, які зможуть допомогти ефективно нейтралізувати безпекові загрози.

Бо наша мета – зробити Службу сильною, інституційно спроможною та сучасною, гнучкою, добре технічно оснащеною надсучасними засобами. Здатною не тільки протидіяти сучасним безпековим викликам та загрозам, а і у співдружності з представниками сектору національної безпеки та оборони відновити суверенітет та територіальну цілісність нашої країни.

Проект закону, який розробили депутати, не сприяє посиленню нацбезпеки?

Оцінюючи законопроект, який був зареєстрований у жовтні парламентським комітетом з питань нацбезпеки, оборони та розвідки під №3196-Д, особисто я спостерігаю протилежне. Цей текст настільки далекий від першого варіанту, поданого президентом, що комітет навіть прибрав його з авторів.

Водночас відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень закону “Про нацбезпеку” саме Служба повинна розробити зміни до закону “Про СБУ”. Та подати його президенту, аби він вніс його на розгляд Ради. Тобто і розробник, і суб’єкт законодавчої ініціативи чітко визначені основоположним законом. Це своєрідний запобіжник, адже питання державної безпеки є дійсно чутливим. Тому не можна розробляти закон про СБУ без СБУ.

А як вийшло в результаті?

Представники СБУ були включені до робочої групи, яка працювала в комітеті над законопроектом. Водночас фінальна редакція тексту з’явилася зненацька за декілька днів до реєстрації, і її вже демонстративно ніхто з комітету не обговорював зі Службою. Та й сам процес реєстрації “доопрацьованого” законопроекту нагадував швидше детектив.

Приблизно те ж саме відбувалося і в комітеті з питань фінансів, податкової та митної політики, який коригував повноваження СБУ у новому законі про Бюро економічної безпеки – традиційно без участі СБУ.

Загалом така безпекова “реформа” не має нічого спільного зі стандартами провідних спецслужб НАТО та ЄС, до яких ми всі прагнемо. Це швидше нагадує спробу послабити державу та президента.

Це тому, що реформа перейшла у політичну площину? Чи її зведено суто до позбавлення повноважень?

Насправді питання не в тому, які повноваження є чи будуть у СБУ, а в тому, як ними користуються. Зловживати теоретично можна будь-де. Але ж ми не позбавляємо реанімації дефібриляторів, тільки тому, що ними можна вбити?

На жаль, питання реформи СБУ справді стало занадто політизованим. Не здивуюся, якщо на цей процес намагаються впливати і ворожі спецслужби. Підірвати довіру до всього сектору безпеки і оборони ще на етапі реформи, а заодно і боєздатність військових – теж спецоперація. Учасникам дискусії потрібно це розуміти і вміти вчасно зупинитися, зокрема і в публічному обговоренні деяких норм.

Якщо хочете, то задайте собі “перевірочне” запитання: чи багато ви знаєте про те, скільки людей працює в Моссаді чи Мі-5, який в них функціонал, повноваження та організаційна структура? Думаю, що ні, бо суцільна відкритість може зашкодити, а ворогу – підказати форми і методи протидії.

Тож це природно, коли зміни до закону “Про СБУ”, як і до будь-якого іншого законопроекту, викликають дискусії. Ми вдячні за постійний діалог нашим міжнародним партнерам – передусім Міжнародній дорадчій групі, зокрема, Консультативній місії ЄС в Україні, Представництвам ЄС і НАТО, дипломатам.

Але завжди слід виходити з об’єктивних реалій та керуватися інтересами нашої держави.

Утім з 2016 року ми спостерігаємо досить дивну тенденцію – після врахування наданих іноземними експертами рекомендацій з’являються нові – більш жорсткі та імперативні. А конструктивний діалог набуває ознак тиску з боку “реформаторів”.

Чи всі зауваження МДГ були враховані у законопроектах – і в доопрацьованій президентській версії, і в фінальній, яка в результаті вийшла від Комітету?

У тій версії законопроекту, над якою працювала робоча група з травня до жовтня, всі конструктивні рекомендації були враховані, решта – зняті. Давайте пройдемось по ключових пунктах, добре? Тоді, сподіваюсь, ясності з’явиться більше.

Статус СБУ узгоджений із формулюванням у законі “Про нацбезпеку” – це “державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями”. Жодних радикальних новацій у визначеннях, лише уточнення.

Правоохоронні повноваження Служби також обмежені та чітко визначені. Знову ж таки – відповідно до статті ст.19 Закону “Про національну безпеку України”.

Законопроект передбачав концентрацію зусиль СБУ при здійсненні функції досудового розслідування виключно на злочинах, що загрожують державній безпеці. Були продумані запобіжники, завдяки яким залучати Службу до розслідувань економічних і корупційних злочинів стало неможливо. Можливість передачі до СБУ кримінальних проваджень від інших органів також суттєво обмежили – якщо наразі рішення про передачу може прийняти регіональний прокурор, то відповідно до законопроекту – лише Генеральний прокурор або його заступник. Причому не будь-яке кримінальне провадження (як зараз), а виключно важливі для держаної безпеки провадження у випадках, коли необхідність їх розслідування СБУ дійсно викликана надважливими обставинами (наприклад, як це було у справі Гандзюк).

А як щодо боротьби з організованою злочинністю?

Всі зауваження до цього питання також були повністю враховані. Реалізація повноважень СБУ у цій сфері – лише в межах контррозвідувальної діяльності.

До речі, тут не можу не згадати Рекомендацію ПАРЄ №1402 від 1999 року, яка передбачає, що спецслужби залучаються до протидії організованій злочинності у випадках, “коли вона несе явну небезпеку вільному демократичному порядку країни” – це безпосередньо є дотичним до компетенції СБУ.

Є також інша Рекомендація ПАРЄ №1713 від 2005 року, яка визначає: деякі з сьогоднішніх загроз, такі як міжнародна організована злочинність, міжнародний тероризм і розповсюдження зброї, все більше завдають шкоди внутрішній та зовнішній безпеці. А відтак – потребують окремої уваги з боку служб безпеки.

Стратегія національної безпеки України акцентує увагу на тому, що спецслужби іноземних держав, насамперед Російської Федерації, продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України. Вони намагаються підсилювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу.

До слова, в нашій практиці є чимало таких прикладів. Лише за два останніх роки СБУ викрила 120 організованих злочинних угрупувань, які мали вплив на місцеву владу за рахунок розгалужених корупційних зв’язків, своїх представників у владі, легалізації бізнесу і відмиванню коштів. Маємо докази, що деякі з цих ОЗУ на Сході використовували російські спецслужби…

Ці ОЗУ, наприклад, забезпечували проникнення російських фінансово-промислових груп у стратегічні галузі нашої економіки. І тому Стратегія національної безпеки вказує на те, що за спецслужбою необхідно зберегти повноваження, зазначені у згаданих вище рекомендаціях.

До речі, у 2018 році очільники МДГ відзначали – редакція закону “Про національну безпеку” у повній мірі приводить його у відповідність до ключових європейських та євроатлантичних принципів. І цей закон, зокрема, визначає й завдання СБУ щодо протидії розвідувально-підривній діяльності проти України та контррозвідувальний захист економічної безпеки держави, так само, як і правоохоронні функції.

Тому, м’яко кажучи, дивним виглядає бажання “критиків” знищити в Службі підрозділи, а по факту – фахівців, що спеціалізуються саме на питаннях, які були визнані цілком відповідними європейським та євроатлантичним принципам. І головне – є вкрай актуальними для державної безпеки.

А як щодо скорочення штату і демілітаризації?

На початку роботи над проектом закону ми погодили базовий принцип – скорочення штату Служби має відбутись. А далі вже збалансували необхідні потреби державної безпеки та обороноздатності, компенсаторні механізми. Вийшли на оптимальну чисельність.

Так, обґрунтованим є поступове скорочення до 2027 року, щоб у результаті вийти на 20 тис. особового складу (проти нинішніх 27 тис. у звичайний та 31 тис. в особливий період). Ця цифра ґрунтувалася на аналітиці, розрахунках, рекомендаціях МДГ і сучасних безпекових реаліях.

Звісно, можна дискутувати і про 15 тис. штату, наводячи невдалі приклади чисельності спецслужб європейських країн, які неможливо порівняти з Україною ні за розмірами території, ні за кількістю населення, ні за небезпекою загроз, з якими вони стикаються…

І ще одне питання, яке вперто ігнорують “критики”: у Службі працюють живі люди, яких не можна просто викинути на вулицю. Де взяти кошти в держбюджеті на виплату компенсацій при майже одночасному звільненні половини штату? Тому варіант плавного скорочення, який пропонувала Служба, більш оптимальний. Він дає змогу вийти на пенсію тим військовослужбовцям, які мають достатній стаж, і оновити нашу структуру. А держава не втратить свої ресурси.

А що із забезпеченням прав людини та демократичним контролем над діяльністю Служби? Досить часто на адресу СБУ лунають закиди щодо закритості та непрозорості її діяльності.

Зауваження про дотримання прав людини та посиленого нагляду також враховані повністю. Все прописано в проекті закону.

Впроваджується шість видів контролю, а саме – президентський, парламентський, фінансовий, судовий, внутрішній, громадський, та ще й прокурорський нагляд буде. Водночас детальна регламентація повноважень органів контролю й нагляду, усіх процедур виходить за межі даного законопроекту.

Виходячи з Ваших слів, майже всі рекомендації Міжнародної дорадчої групи враховані. Чому тоді комітет має іншу позицію? Коли нардепи писали свою версію, вони ж, напевне, посилалися на зауваження партнерів?

Низка пропозицій МДГ на поточний час, дійсно, не може бути повністю врахована через законодавчі обмеження.

Наприклад, без внесення змін до Конституції неможливе негайне перетворення СБУ на цивільну структуру. Адже саме Основний Закон закріплює статус Служби як військового формування.

Відтак ми запропонували механізм поступового збільшення невійськового компоненту у кадровому складі СБУ – вводимо категорії співробітників, яким буде присвоєно спеціальні звання.

На жаль, окремі експерти (переважно – самопроголошені) на емоціях дозволяють собі посилатися на міфічні стандарти НАТО в роботі спецслужб, хоча насправді таких стандартів не існує на папері.

Чомусь “кращими практиками” для України визначаються моделі, наприклад, Португалії та Естонії – лише тому, що їх спецслужби є малочисельними. Натомість досвід США, Ізраїлю, Польщі, Швеції (тобто потужних і ефективних спецслужб, які працюють в умовах, багато в чому подібних до наших) ігнорується.

Відповідні тези підхоплюють групи “прибічників реформи СБУ”, дискредитуючи цілу інституцію. Все, далі нікого не цікавить, що там написано у Конституції – фейки працюють. Це зброя масового інформаційного знищення. Але важливо не розучитися критично мислити, аналізувати і робити висновки, ґрунтуючись на фактах, а не вигадках.

З якими нормами нової редакції ви категорично не погоджуєтеся і чому?

З тими, які не мають нічого спільного з реформою СБУ. Більшість із них знищують Службу і в умовах російської агресії, послаблюють всю систему безпеки нашої країни. Так, можливо, вона не ідеальна, але ефективна. Ми вже сьогодні впроваджуємо найкращі європейські практики та стандарти, не очікуючи на прийняття законопроекту. І готові виробляти спільні підходи для їх імплементації в тих умовах, які є зараз.

Нові підходи дають результати: СБУ стала більш дієвою, ми маємо здобутки у боротьбі зі злочинцями – кожного дня у всіх сферах, до яких дотична СБУ. І це бачить вся країна, рівень довіри до СБУ зростає, що підтверджується соціологічними дослідженнями.

Але після “реформи”, що пропонується зараз, спецслужба стане менш дієздатною.

Давайте по пунктах – які саме аспекти можуть зашкодити державній безпеці і наскільки це критично?

Наприклад, у законопроекті 3196-д закладено, що з 1 січня 2024 року Служба безпеки припиняє виконувати функцію досудового розслідування у кримінальних провадженнях. Все, що було відкрито до цього моменту, має бути або завершено, або передано комусь іншому – це вирішить прокурор.

Ще є перехідний період до 1 січня 2026 року. І тоді все – Служба вже нічого не зможе розслідувати: тероризм, шпигунство, державну зраду тощо.

І хто буде вести досудові розслідування злочинів замість СБУ?

В Україні відсутній єдиний слідчий орган і його створення найближчим часом не планується. Всі органи досудового розслідування – це не лише СБУ, але й Національна поліція, ДБР, НАБУ, податківці.

Якщо СБУ позбавляють функції досудового розслідування і передають її іншому органу, то що це означатиме? На цей орган покладаються і завдання Служби? Бо якщо хтось розслідує злочини терористичної спрямованості, до його завдань неодмінно має входити боротьба з тероризмом.

Як наслідок – це спричинить дублювання компетенції кількох державних органів, які надалі виконуватимуть однакові завдання!

Якщо у першій версії законопроекту було розуміння, як чітко розділити категорії злочинів і уникнути дублювань, то тепер цей принцип порушується. Але про це вже ніхто не згадує.

Не слід забувати, що злочини, підслідні СБУ, мають свою специфіку. І тільки у Служби є достатній рівень кваліфікації, щоб їм протидіяти. І досвіду в нас теж вистачає: за 6 років російської агресії СБУ розслідувала понад 22 тисячі кримінальних проваджень проти основ національної безпеки України та пов’язаних з терористичною діяльністю. Чи мають такий рівень детектив або дільничний? Не впевнений.

А як щодо подібних функцій у інших країнах?

Сьогодні функцію досудового розслідування здійснюють, зокрема, спецслужби США, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Швеції, Данії, Латвії, Естонії, Польщі та Франції.

Все ж таки – чи повинна СБУ розслідувати економічні і корупційні злочини?

Законопроект має впроваджувати запобіжники, які унеможливлюють залучення Служби до розслідування економічних, корупційних та інших злочинів, що не належать до її підслідності.

Насправді СБУ не має таких повноважень навіть зараз. Негативний резонанс викликають, передусім, доручення, які ми отримуємо від слідчих підрозділів інших правоохоронних органів – і маємо їх виконувати. Це і є основна підстава для звинувачень СБУ у розслідуванні злочинів, що не належать до її підслідності.

Давайте подивимося на просту статистику: за 2019 рік в СБУ надійшло 4,2 тис. доручень від інших правоохоронних органів. 64% з них не стосувалися компетенції спецслужби.

Тому, наприклад, у Житомирській області за дорученням Генпрокуратури і ДБР наші співробітники встановлювали адреси підпільних гральних закладів, а у Запорізькій – вручали повістки за порушення правил ПДД. Але підкреслюю – це не ініціатива СБУ і не спроба зловживати повноваженнями.

На жаль, в такі умови нас ставить чинний Кримінально-процесуальний кодекс. І з цим треба щось роботи. На жаль, норми, спрямовані на врегулювання цієї проблеми, зникли у редакції “доопрацьованого” законопроекту, яку зареєстрував комітет.

Законодавці пішли механічним шляхом – вилучили із завдань, функцій і повноважень усі положення, які стосуються економіки. Ніхто навіть не згадав ні про об’єкти критичної інфраструктури, ні про спроби встановлення транснаціональними корпораціями контролю над стратегічними підприємствами і ліквідними секторами економіки.

Ніби в нас не було диверсій на “Рівнеоблводоканалі” чи на Сєвєродонецькому “Азоті”, чи от недавно – розкрадання з заводу двигунів для бойових гвинтокрилів і продаж за кордон.

Та й саму мантру про “припинення тиску” на бізнес слід переглянути. Статистика доводить – бізнес набагато частіше скаржиться на інші силові органи, аніж на СБУ.

До того ж давайте розділяти – є чесний бізнес, який держава повинна підтримувати і якому слід допомагати. А є олігархи, монополії, фінансові спекулянти, прихований бізнес чиновників чи ОЗУ. Зрештою, одна відома ювелірна фінансова піраміда – це теж бізнес, який просто ошукав тисячі українців і вивів в РФ 250 млн. доларів. То, може, і йому інвест-няню виділити?

СБУ на сьогодні дотична до питань економіки лише для того, аби незалежна держава Україна і далі лишалася незалежною, успішно протидіючи загрозам державній безпеці в економічній сфері. Це дуже специфічні компетенції СБУ, їх немає в інших правоохоронців, які діють реактивно.

Так само СБУ виключають із системи боротьби з організованою злочинністю?

Якщо бути точним, то ці законодавчі маніпуляції взагалі ліквідують систему боротьби з організованою злочинністю. Із профільного закону так “вичищали” спецслужбу, що позбавили його предмету і суті. Тобто закон буде, а сенсу в ньому – нуль.

Небезпека такого підходу в тому, що оргзлочинність використовують іноземні спецслужби для розвідувально-підривної діяльності проти України. Це і фінансування тероризму й сепаратизму, і корупційне проникнення агентури до державних органів.

За минулорічними оцінками Європолу, організована злочинність становить більшу загрозу державній безпеці ніж тероризм. Оскільки саме ОЗУ здійснюють під контролем спецслужб фінансування та забезпечення тероризму, сепаратизму тощо. Про це, зокрема, йде мова у Стратегії національної безпеки України.

Протидія організованій злочинності – одне з завдань, яке покладено на спецслужби більшості держав Європи та членів НАТО. Зокрема, США, Австрії, Албанії, Бельгії, Болгарії, Греції, Іспанії, Італії, Франції, Польщі.

То, можливо, ми для боротьби з ОЗУ будемо залучати на аутсорсі спецслужби цих країн, позбавляючи необхідного інструментарію власну спецслужбу?

Щодо підслідності в цих питаннях, то, на мою думку, не може бути монополії на боротьбу з корупцією та організованою злочинністю. Тут взагалі логічним було б запровадити альтернативну підслідність, як здорову конкуренцію між правоохоронцями.

Як у законопроекті Комітету змінилися плани щодо скорочення штату і демілітаризації Служби?

Пропонується фронтальне скорочення до 17 тисяч осіб, тобто 10 тисяч посад за 3 роки.

Вважаю, що це дуже зашкодить обороноздатності країни. Адже наші сусіди – ФСБ РФ і КДБ Білорусі – мають сумарно близько 220 тис. співробітників. Яким штатом ми будемо їм протистояти і чи буде це ефективно?

І в цьому варіанті ми не можемо говорити навіть про аутсорс, щоб вивести допоміжний персонал зі складу СБУ, як це планувалося раніше. Тому що проектом пропонується включити до загальної чисельності Служби всі установи та організації, які залишаться в нашому управлінні, тобто це ще один механізм прихованого скорочення, який зменшує кількість посад для оперативних співробітників

А навчання і медицина?

Законодавці вважають, що в СБУ вони не потрібні. Медзаклади пропонується передати Міноборони, і це серйозний удар по соціальному забезпеченню співробітників Служби.

Держава пропонує їм ризиковану, понаднормову і стресову роботу, в тому числі на території ООС на Донбасі, але… не готова гарантувати лікування і реабілітацію! Хоча гарантії медичного забезпечення мають також невійськові співробітники та працівники СБУ, члени сімей співробітників і пенсіонери.

Навіть не згадую про конфіденційність, якої треба дотримуватися при лікуванні наших бійців. Наприклад, у США медичне забезпечення співробітників ЦРУ здійснюється лікарями, які працюють в Департаменті забезпечення ЦРУ та отримали допуск до державної таємниці.

Спроба сепаратно ліквідувати медичну службу в СБУ – дуже дивна. Ніхто не досліджував, як буде краще. В усіх силових структурах зберігаються самостійні системи відомчої медицини. Та й Конституція говорить, що при прийнятті нових законів не допускається звуження наявних прав і свобод громадян. Але законодавці думають інакше.

Що стосується навчання, то підготовка кадрів у тій же Академії СБУ теж під питанням. Фактично Академію пропонують ліквідувати, як вищий навчальний заклад. Все зводиться до перепідготовки. Мовляв, ангажуйте кращих випускників інших вишів. А чим ми їх будемо до себе “заманювати”? Найнижчими зарплатами чи відсутністю медичних гарантій?

Взагалі законопроект містить чимало таких дискримінаційних норм по відношенню до співробітників СБУ.

Наприклад?

Наприклад, дискримінаційні норми щодо кандидатів на службу та співробітників, що мають родичів з громадянством РФ.

Говорячи юридичними термінами, це положення суперечить конституційному та міжнародно-правовому принципу недискримінації за ознакою національності і є необґрунтованим. Співробітники СБУ і так проходять ретельні перевірки на відповідність критеріям внутрішньої безпеки.

З тим же успіхом у найближчій перспективі можемо очікувати законодавчу ініціативу щодо позбавлення українського громадянства тих, в кого є родичі в Російській Федерації. Або навіть нашиття зірок їм на одяг…

Сподіваюсь, що парламентарям вистачить здорового глузду виправити власні помилки в запропонованому законопроекті.

Як змінюється процедура призначення голови СБУ?

Її важко змінити, бо це записано у Конституції. Але чітко прослідковується бажання обмежити конституційне право президента України обирати кандидатуру на посаду голови СБУ і право Верховної Ради – затвердити цю кандидатуру за його поданням.

Всі ці антиконституційні вимоги важко назвати запобіжниками, щоб збалансувати СБУ чи дистанціювати від політичних процесів.

До речі, офіс Генерального прокурора вважає, що пропонована комітетом редакція містить низку юридично невиважених положень, які суперечать Конституції, закону “Про національну безпеку” і навіть міжнародним зобов’язанням України.

Це означає, що проект ще не скоро винесуть в парламент? І як, по-вашому, зробити СБУ більш дієвою?

Прогнозувати, коли його прийматимуть, важко, тому що це повністю новий текст, який не має нічого спільного з президентським. Власне, і від захисту державної безпеки в ньому мало що залишилося.

Тому його треба доопрацювати. І зробити дійсно таким, що несе користь Україні та її безпеці, а не приймати поспіхом.

Погодьтеся, це дуже дивний підхід – коли тільки у Служби, і більше ні в кого: забирають досудове розслідування та боротьбу з оргзлочинністю; коли руйнують усю медичну та освітню систему СБУ… коли вигадують якісь специфічні вимоги для правоохоронців і їх керівників… Прикладів – безліч і ми їх з вами щойно детально обговорили

Звідки ця вибірковість? Жоден інший орган не викликає такої уваги, а СБУ все манить і манить “реформаторів”.

Ми маємо удосконалити систему, оновити, а не розвалити нинішню. І повинні робити це дуже обережно. Система державної безпеки – не поле для експериментів. І що дуже важливо: як на мене, то основа сильної спецслужби – це її кадри.

Центральним пунктом реформи СБУ повинна стати людина, звичайний співробітник, бо він і тільки він є основою сильної служби. Люди – це найцінніший скарб України. Військовослужбовці – кадровий резерв для змін в країні. Саме ці прості люди захищають нашу країну кожного дня, але і їм потрібно мати впевненість в тому, що їх та їхні родини захищає держава. Що вони мають певні соціальні гарантії і не будуть викинуті на вулицю під час чергового реформаторського скорочення, а у разі загибелі або поранення їх родини будуть не тягарем, а об’єктом шани та турботи з боку держави та суспільства.

Реформаторам всіх рівнів треба зрозуміти, що військові професіонали, співробітники СБУ – це не найманці, які ризикують своїм життям за гроші. Це найкращі сини та доньки нашої Батьківщини, які справою свого життя вибрали її захист. Але їм теж потрібна мотивація. Не просто гроші, а система оплати праці, що стимулює розвиватися та отримувати освіту, якісне медичне обслуговування, житло і мабуть головне – стабільність того, що держава не скасує гарантії соціального і правового захисту тим, хто захищає країну. Упевненість, що держава виконуватиме свої зобов’язання постійно, а не час від часу.

Розумію, що далеко не всі радіють сильній СБУ, але вона має бути такою. Для України це один із трьох елементів виживання: армія, розвідка і спецслужба.

Коли ми відмовилися від ядерної зброї, виконавши Будапештський меморандум (здійснивши свій безцінний внесок у систему загальносвітової безпеки), то автоматично мали йти шляхом посилення цих трьох напрямків. Якщо ми зараз зробимо зворотне – наслідки можуть бути непередбачувані.

Безпеку дає лише сила. І сьогодні Україна не може собі дозволити бути слабкою. З такими сусідами і гібридними загрозами у нас просто немає іншого вибору. А отже – сильною має бути і Служба безпеки України.