Військовим Республіки Молдова розповіли ро гібридну війну Росії проти України

Військова академія Збройних Сил Республіки Молдова “Александру чел Бун” долучає українських експертів до процесу підготовки своїх слухачів, а також представників Міністерства внутрішніх справ РМ і прикордонної поліції. Завідувач сектору досліджень Південного регіону Національного інституту стратегічних досліджень Артем Филипенко виступив вже з двома лекціями стосовно досвіду України, набутого в ході протистояння російській агресії.

Молдовським слухачам були розкриті методи, властиві “гібридній війні”, в тому числі в історичній ретросперктиві. На думку Артема Филипенка, яскравим прикладом гібридної війни може служити діяльність Комуністичного Інтернаціоналу в 20-і роки ХХ-го століття, коли більшовики зробили спроби організувати повстання в Німеччині, Естонії, Болгарії. Наприклад, проти Румунії використовувався весь арсенал підривних дій – закидання диверсійних груп через кордон, терористичні акти. Пік підривної роботи Радянського Союзу проти Румунії – Татарбунарське повстання 1924 року.

Існує низка чинників, які дозволяють говорити про “гібридну війну” і, зокрема, про російсько-українську війну, як про новий тип воєн:

• 🔹зростання ролі інформаційного компонента через бурхливий розвиток засобів інформації (інтернет, соціальні мережі, мобільний зв’язок), внаслідок чого людина постійно перебуває у певному інформаційному полі;
• 🔹активніше використання неконвенційних військ через обмеження з боку міжнародного права. Прикладом може бути застосування приватних військових компаній, намагання приховати російську агресію в Криму за діями т.зв. самооборони, активність російських диверсійних загонів на Донбасі на початку бойових дій;
• 🔹інтенсифікація кібератак, які стають одним з ефективних засобів дестабілізації політичної та економічної ситуації;
• 🔹поступова зміна характеру бойових дій, зокрема, впровадження високоточної зброї, БПЛА тощо.

Стратегічна мета Росії у війні – залишити Україну, а разом з нею Молдову і Грузію у сфері російського впливу та не допустити їх інтеграцію до Європейського Союзу, отримати плацдарм для протидії НАТО.

Артем Филипенко вважає, що внаслідок окупації Криму та Донбасу, Росії вдалося суттєво змінити військово-політичний баланс в Чорноморському регіоні на свою користь. Чорне море охоплено напівкільцем російських військових баз, розташованих на т имчасово окупованих територіях інших країн – починаючи від Придністров’я і завершуючи Нагорним Карабахом.

Наразі Росія намагається на переговорах щодо врегулювання конфлікту на Сході України звести все до переговорів між представниками України та окупаційними адміністраціями ОРДЛО, а самим отримати статус посередника. Це, на думку українського експерта, може призвести до результатів, схожих із придністровським врегулюванням, коли прямі переговори з сепаратистами тривають вже 28 років, але без суттєвого прогресу в реінтаграції Молдови.

Артем Филипенко також зупинився на регіональній специфіці “гібридної війни”, показавши на прикладі Одеської області, які інструменти застосовує Росія в своїй агресії проти України. Окрему увагу було приділено загрозами, які для безпеки України становить Приністровський регіон. Адже і придністровський конфлікт, і нинішня російсько-українська війна є складовими єдиного стратегічного задуму Росії.

Експерт зауважив, що ефективною протидією в гібридній війні проти країни, що має ресурсну та військову перевагу, можуть бути асиметричні дії. Серед таких дій з боку України він відзначив, зокрема:

• створення “Кримської платформи”,
• судові позови про відшкодування збитків, нанесених окупацією,
• протидія російським інформаційним впливам і проросійським силам в самій Україні,
• зміцнення боєздатності Збройних Сил України і стійкості держави.

Джерело – телеграм-канал НІСД