5 помилок, про які дуже сильно пожаліли затримані

Цей матеріал – біль адвокатів та клієнтів, які роками чекають в СІЗО на судовий розгляд, або (значно краще) роками прив’язані до відвідування судових засідань та обмежені запобіжними заходами. Що вони могли та мали зробити інакше? Які помилки вам варто врахувати?

1. Повірили, що їх відразу відпустять

Класика жанру. Думає, що відпустять, просто “треба розповісти як все було”, вірить, що “піде як свідок”. Дає пояснення, де зізнається під диктовку у скоєнні грабіжу. Або приходиш до затриманого клієнта, а він бачить в оперативному працівнику друга, який хоче як краще, не уникаючи з ним вербальної комунікації й думає, що він буде просто свідком. Звісно обидві ситуації завершились важкими обвинуваченнями та триманням під вартою.

Якщо вас затримали й ви чуєте про 208 ст. КПК (затримання без ухвали слідчого судді), або за наявності такої ухвали — треба розуміти, що це скоріш за все надовго. І найкраще, що можна зробити — просто мовчати до прибуття адвоката, посилаючись на ст. 63 Конституції України. Можливо умовно треба себе готувати до в середньому 3 років перебування в ув’язненні, а також треба відштовхуватися від максимальної санкції щодо висунутої підозри (якщо від 8 до 15, то відправну точку треба брати 15), розслабитися і сприймати менші строки як перемогу. Умовно до року досудове, пів року перша інстанція, пів року — апеляція, пів року — касація. В реальності досудове завершують значно швидше, а от розгляд в першій інстанції може тривати значно довше ніж 6 місяців (є справи, які понад 3 роки розглядаються в суді першої інстанції). І добре, що часто є ще “застава” та інших запобіжних заходів, які часто дозволяють уникнути довгого перебування під вартою. Якщо правоохоронці наважуються на затримання — то скоріш за все вони впевнені, що обвинувачення є достатньо серйозні та вдасться отримати від суду “тримання під вартою” (проте не завжди так).

2. Були пасивні у своєму захисті

Як правило, якщо у людини перше затримання та перша судова справа, вона поводиться занадто пасивно. Якщо друга та більше — активно, але на занадто пізніх стадіях, коли вже важко щось змінити. Людина не наполягає на залученні адвоката (хоча у всіх відомих мені випадках, якби було усне клопотання затриманого, підозрюваного — слідчий скоріше б залучив адвоката, який працював би безоплатно для клієнта. Формального затримання може не бути, але реально приховане затримання відбувається, коли до людини приходять і “доставляють” до поліції, там вона підписує все що тільки можна і не можна. Я розумію, що в юридичних тонкощах людині може бути важко розібратися, але доходить до крайнощів, підписують майже все. Реальних відмов від підписання я майже не чув, і це я кажу про ситуації, де не було катувань чи погроз їх застосування. Активність і постійне навчання підозрюваного — це не менше 50% успіху у захисті й замінити це адвокатом майже неможливо, 1–2 неправильні відповіді чи кроки й ефективність захисту значно знижується.

3. Не залучили вчасно адвоката

Майже одразу слідчий (проте часто не в логічному порядку) надає затриманому пам’ятку про права підозрюваного. І майже у всіх випадках людина її навіть не читає! Майже не чув випадків, щоб на цьому випадку людина заявляла одразу усне клопотання про залучення адвоката і не чув, щоб їй в цьому відмовляли. Мова звісно йде не про затримання згідно з 208 ст. КПК, але ці дії можуть передувати затриманню згідно з 208 ст. також. Раніше я думав, що отримати від слідчого постанову про призначення адвоката за рахунок держави є проблематичним, зараз я більше схиляюсь, що переважно дефект — в небажанні користуватися цим правом у підозрюваного.

4. Погодились на проведення допиту на камеру, слідчого експерименту

Матеріали досудового розслідування не мають доказового значення у суді, окрім слідчого експерименту та допиту з застосуванням відеофіксації в умовах воєнного стану. Я не прибічник відмовлятися від участі у слідчих діях, проте це має бути виваженим рішенням, внаслідок сформованої хоча б попередньої правової позиції з адвокатом. В одній справі обвинувачений пішов на допит, слідчий експеримент без залучення адвоката, в якому фактично визнав повністю свою вину (хоча фактично ця вина нав’язана, а в діях немає грабіжу за попередньою змовою). А під час судового розгляду вже вкрай важко це оскаржити.

5. Не слухали свого адвоката

Адвокат в процесі, наприклад є, проте підозрюваний, обвинувачений не дотримується уважно його порад. Під час допиту слідчий робить зауваження адвокату, що адвокат тисне на клієнта. Натомість сам клієнт має проявляти більше ініціативи й наполягати, що йому треба порадитися з адвокатом щодо відповіді або відмовитися від відповіді, якщо на це є підстави й про це говорить адвокат. Натомість підозрюваний думає, що його другом є оперативний працівник і не розуміє вчасно, що його єдиним союзником є адвокат. Доходить до абсурду, коли клієнт на суді встає і каже що підтримує клопотання прокурора через некоректно поставлене питання судом, не дотримується сформованої з адвокатом тактики, не розуміє наскільки важливо те, що відбувається навкруги.

Автор: правозахисник, адвокат Ігор Кравець (м. Одеса)

Джерело