Справедливий суд в умовах несправедливої війни: механізми та моральні дилеми забезпечення гарантій

“Люди вважатимуть результат справедливим, якщо вони вважають процес, що призвів до нього, чесним, і якщо вони вірять, що люди, відповідальні за цей процес, є неупередженими. Часто кажуть, що правосуддя має бути не тільки здійсненим, але й видимим”.
Пріт Бхарара, “Здійснення правосуддя: Думки прокурора про злочин, покарання та верховенство права”

Українська система кримінальної юстиції функціонує у безпрецедентних умовах, коли існує необхідність забезпечити відповідальність за міжнародні та воєнні злочини під час збройного конфлікту, що триває. Справи, пов’язані зі збройним конфліктом, порушуються та розглядаються українськими судами ще з 2014 року. Водночас з моменту повномасштабного вторгнення рф в Україну 24 лютого 2022 року було винесено понад 90 судових рішень, що стосуються лише порушень законів та звичаїв війни, а також геноциду.

Забезпечення справедливого судового розгляду є юридичним зобов’язанням України як держави відповідно до багатьох джерел права. Відмова у справедливому судовому розгляді у справах, пов’язаних з конфліктом, також є злочином відповідно до українського законодавства, міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права.

Тож, перед суддями стоїть складне завдання неупередженого ставлення до підозрюваних російських військовослужбовців під час судового розгляду кримінальних проваджень, а перед адвокатами – дилема між власними емоціями та забезпеченням професійного захисту аби, перш за все, продемонструвати неупередженість, незалежність та справедливість, а також захистити українську систему кримінальної юстиції від будь-яких скарг чи зазіхань у майбутньому.

Право прав людини

Низка міжнародних договорів з прав людини встановлюють мінімальні гарантії справедливого судового розгляду. Зокрема, Україна та Росія повинні дотримуватися положень, що містяться в Європейській конвенції з прав людини (ЄКПЛ) та Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (МПГПП). Передусім права на справедливий суд, а також низки інших основоположних прав, що, зокрема, стосуються стадій розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень. Із цього боку як судді, прокурори, слідчі, так і адвокати підозрюваних відіграють важливу роль у дотриманні Україною своїх зобов’язань у сфері прав людини.

Зобов’язання, що випливають з цих договорів, застосовуються також і в умовах збройного конфлікту, що включає і ситуації окупації. Разом з тим, і ЄКПЛ, і МПГПП дозволяють державам-підписантам відступати від певних зобов’язань під час війни або інших надзвичайних ситуацій, які “загрожують життю нації” і “про існування яких офіційно оголошено”. Натомість існують певні зобов’язання, передбачені як ЄКПЛ, так і МПГПП, відступ від яких не допускається навіть в надзвичайних умовах, наприклад, це право не бути підданим катуванням або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Відступ у цьому сенсі означає “призупинення або припинення дії закону тільки за певних обставин”. Слід зауважити, що Україна відступала від різних прав у різний час, починаючи з 2015 року, і особливо з моменту введення воєнного стану після повномасштабного вторгнення у 2022 році. Водночас право на справедливий судовий розгляд, недопущення подвійного притягнення до відповідальності та недискримінацію вважаються такими, від яких не можна відступати.

При визначенні обсягу зобов’язань і застосованості договорів в Україні важливо також зазначити, що кожен міжнародний і регіональний договір з прав людини має власний орган моніторингу, такий як ЄСПЛ (щодо ЄКПЛ) і Комітет з прав людини (КПЛ) щодо МПГПП, які мають свої власні тлумачення і підходи до права на справедливий судовий розгляд.

Міжнародне гуманітарне право

Міжнародне гуманітарне право може застосовуватися паралельно з міжнародним правом прав людини та міжнародним звичаєвим правом, але в ситуаціях збройного конфлікту воно є основним правовим режимом. У контексті справедливого судового розгляду МГП передбачає такі стандарти, як:

• право всіх членів збройних сил сторони конфлікту брати безпосередню участь у бойових діях;
• право України або росії судити осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів національної юрисдикції або воєнних злочинів за національним законодавством;
• право на справедливість кримінальних проваджень щодо військовополонених;
• право на справедливість кримінального провадження щодо цивільних осіб, інтернованих під час конфлікту або на окупованих територіях;
• фундаментальні гарантії справедливого судового розгляду для всіх, хто опинився під владою сторони конфлікту і не користується більш сприятливим режимом відповідно до конвенцій (наприклад, статус військовополоненого).

Правники в Україні відіграють важливу роль у підтримці зобов’язань держави в рамках МГП під час конфлікту з росією, однак зобов’язання в рамках міжнародного гуманітарного права діють лише до завершення конфлікту. На практиці це не вплине на вибір підходу до дотримання зобов’язань щодо справедливого судового розгляду, оскільки міжнародне право прав людини може застосовуватися одночасно як в мирний час, так і під час збройного конфлікту, і багато зобов’язань є схожими.

Оскільки стаття 438 Кримінального кодексу України (ККУ) стосується “інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України”, і, таким чином, охоплює порушення права на справедливий судовий розгляд в рамках МГП, відмова у справедливому судовому розгляді може також підпадати під визначення ст. 438 Кримінального кодексу України.

Міжнародне кримінальне право

Міжнародне кримінальне право (МКП) – це сукупність норм міжнародного права, які визначають міжнародні злочини – особливо серйозні порушення міжнародного права – та процедури притягнення осіб до відповідальності за їх вчинення. Відмова у справедливому судовому розгляді була кодифікована в МКП (як воєнний злочин або злочин проти людяності) як “умисне позбавлення військовополоненого або цивільної особи [або іншої захищеної особи] права на справедливий і законний судовий розгляд”. Цей опис відповідає відповідному “серйозному порушенню” Женевських конвенцій згідно з МГП.

15 серпня Президент України вніс до розгляду Верховною Радою “Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього”. Вже саме існування цього законопроєкту та його внесення на розгляд Верховної Ради Президентом свідчить про політичну волю гармонізації положень українського кримінального законодавства з МКП, яке передбачає право на справедливий судовий розгляд.

Моральні дилеми та необхідність захисту верховенства права в Україні

Окрім правничих викликів, адвокати, прокурори та судді в Україні стикаються з глибокими моральними дилемами. Вони мають знайти баланс між професійною етикою та особистим ставленням до підозрюваних, особливо коли йдеться про воєнні злочини, скоєні проти їхніх співвітчизників. Для адвокатів це означає необхідність захищати клієнтів, незважаючи на можливу ненависть або гнів до їхніх дій. Прокурори мають бути впевненими, що всі докази збираються та подаються без упередженості, а судді зобов’язані зберігати об’єктивність, незважаючи на емоційний тиск з боку суспільства.

Крім того, МГП зобов’язує всі сторони конфлікту вживати заходи, необхідні для запобігання та припинення порушень МГП. У випадку “серйозних порушень” Женевських конвенцій або Додаткового протоколу I, “воєнних злочинів” та/або інших злочинів відповідно до звичаєвого міжнародного гуманітарного права, держави зобов’язані розслідувати ці порушення та переслідувати винних у судовому порядку, а отже, повинні криміналізувати серйозні порушення МГП та запровадити ефективні кримінальні санкції. Таким чином, оскільки відмова у справедливому судовому розгляді вважається “серйозним порушенням”, юристи сторін конфлікту самі можуть бути притягнуті до відповідальності за таку поведінку, якщо вона криміналізована у національній правовій системі.

Отже, дотримання принципів справедливого суду щодо воєнних злочинців є надзвичайно важливим для збереження довіри до української системи кримінальної юстиції. Якщо процес буде порушений або незадовільний, це може підірвати легітимність винесених вироків і навіть призвести до міжнародних скарг. Це також важливо для демонстрації відданості України принципам верховенства права, що набуває особливого значення в умовах війни, євроінтеграції та ратифікації Римського статуту МКС.

Джерело: “Цензор.НЕТ”