Нещодавно, на “майданчику” для діалогу громадськості з правоохоронними органами, голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов заявив, що в регіоні, за виключенням міста Одеси, всі земельні ділянки армії оформлено з усіма документами, щоб ніхто не міг захопити ту чи іншу ділянку, як це відбувалось раніш.
Проте, Максим Степанов, м’яко кажучи, злукавив. Адже загальновідомо, що Міністерство оборони лише зараз повернуло собі землі Тарутинського полігону і лише тепер буде їх оформлювати.
Але є в Одеській області такі білі плями у власності армійців, про які вони воліють не згадувати, а Одеська облдержадміністрація чи то забула, чи то не володіє інформацією.
Отже, військова частина А3571, на балансі якої перебуває такий ласий шматок одеської землі як військовий аеродром «Одеса-Шкільний», має на балансі ще один військовий аеродром – «Буялик» біля селища Петрівка Іванівського району Одеської області. Цей аеродром внаслідок відсутності належної охорони зазнав нищівного руйнування зі сторони мародерів та на даний момент є не боєздатним – частково чи повністю зруйновано місця зберігання техніки (капоніри), а зі злітної смуги демонтовано бетонні плити.
Військовий аеродром «Буялик-Благоєво» був збудований в 1950-х роках, в розпал холодної війни. На ньому спочатку дислокувались літаки-винищувачі «МіГ», а після реконструкції на початку 1980-х років – модифіковані бомбардувальники-розвідники Су-24МР і військові гелікоптери. Останніми тут перебували 511-й окремий розвідувальний авіаполк і 208-а окрема вертолітна ескадрилья радіоелектронної боротьби.
В 2002 році командуванням Повітряних сил Збройних силу України було прийнято рішення про припинення використання аеродрому і у вересні 2003 року остання авіатехніка була перебазована з Буялику до Білої церкви. В 2008 році аеродром був вилучений з аеродромної мережі ПС ЗСУ. Проте Міністерство оборони від своєї власності не відмовилось, і аеродром продовжував охоронятися, проте це не завадило мародерам його поступово руйнувати.
Ситуація з аеродромом в 2011 році стала предметом журналістського розслідування «Продажна» реформа армії» за авторством Дмитра Менделєєва (газета «Дзеркало тижня» №33, 16-23.09.2011). Судячи з документів, які потрапили до рук журналіста, в червні 2011 року на виконання доручення міністра, було проведено інвентаризацію фізичного стану фондів колишнього аеродрому «Буялик», що розташований у військових містечках селища Петрівка Іванівського району.
В «Дзеркалі тижня» були оприлюднені наступні результати інвентаризації станом на червень 2011 року: «Військові містечка № 1,2,3,4 селища Петрівка Одеської області знаходяться на земельній ділянці загальною площею 653,5 га. 116 будівель та споруд, що на ній розташовані, перебувають на обліку та балансі військової частини А3571 (м.Одеса), з них 63 будівлі списано, але не розбраковано. Через брак коштів на їх утримання вони прийшли в незадовільний стан, і так як не експлуатуються з 2004 року, їх було включено в додатковий перелік №2 нерухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено (до розпорядження Кабінету міністрів України від 17.10.2007 №896-р). Асфальтне покриття згаданих військових містечок зруйноване, територія захаращена чагарником. Їх охорона здійснюється сторожовою охороною військової частини А3571 (м.Одеса), яка утримується штатним розписом інженерно-аеродромної служби».
У підсумку інвентаризації зазначалось, що подальше використання фондів колишнього аеродрому «Буялик» за цільовим призначенням неможливе. У зв’язку з цим пропонувалось, виключити фонди колишнього аеродрому «Буялик» з кабмінівського переліку на відчуження. А через відсутність коштів на заходи, пов’язані з рекультивацією земель оборони, пропонувалось провести рекультивацію території (розбирання будівель і споруд) аеродрому із залученням інвесторів (спонсорів) і після цього передати землі до земель запасу.
Ще до закінчення інвентаризації до тодішнього міністра оборони М.Єжеля звернулося ТОВ «Ніка-Уж» (код ЄДРПОУ 36132484) з міста Ужгород Закарпатської області, яке запропонувало провести демонтаж 62 списаних об’єктів аеродрому, включаючи 27 капонірів, ангар-лабораторію тощо. Обсяг витрат на ці роботи складав понад 6,2 млн.грн.
Договір з товариством був укладений 01.09.2011 командуванням Повітряних сил ЗСУ. За договором ТОВ «Ніка-Уж» зобов’язувалось до 01.10.2012 здійснити власним коштом демонтаж об’єктів, а собі залишити лише непридатне для подальшого використання будівельне сміття.
В 2013 році Департамент внутрішнього аудиту і фінансового контролю Міноборони встановив, що ТОВ «Ніка-Уж» замість 63-х списаних будівель демонтувало лише 10 і частково розібрало ще 5, а будівельне сміття нікуди не вивозило. Натомість, отримавши доступ до території аеродрому згідно з договором, товариство демонтувало 12 тисяч квадратних метрів щебеневого покриття злітної смуги, а також 1,6 тисяч погонних метрів трубопроводів подачі палива.
Нанесену шкоду в Міністерстві оборони оцінили у смішну суму -1,1 млн.грн. – мабуть за залишковою вартістю фондів, не враховуючи, що такий демонтаж фактично поставив хрест на будь-якому відновленні стратегічного об’єкту. І дійсно, відновлення аеродрому не відбулось. Як не відбулось в 2013 році і подачі відомостей про виявлені порушення до правоохоронних органів, також не було подано господарський позов – все відбулось роком пізніше.
В липні 2014 року, Український мілітарний портал повідомив про документальну підготовку процесу відновлення аеродрому, на злітній смузі якого планувалось заливати сучасне монолітне бетонне покриття виробництва Dyckerhoff.
Проте, вже на початку листопада того ж року Військова прокуратура Південного регіону України на своєму сайті заявляє про початок кримінального провадження за ч.5 ст.185, ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України за фактом розкрадання, привласнення майна аеродрому. При цьому, називається дещо вища сума нанесених державі збитків – 2,2 млн.грн., яка була встановлена за результатами прокурорської перевірки. Крім того, вказується, що підрядник розібрав 8 будівель та споруд, які не повинен був розбирати – це не враховуючи розкрадання матеріалів злітно-посадочної смуги.
Саме така сума 2,2 млн.грн. спочатку фігурує в позовній заяві військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави до ТОВ «Ніка-Уж», яка розглядалась в Господарському суді Закарпатської області протягом вересня-грудня 2014 року (судова справа № 907/934/14). Як свідчить наведений у судовому рішенні розрахунок збитку у сумі 2 240 976 грн. складався з наступних сум:
- 565 627 грн. – збитки, завдані внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань з демонтажу переданих йому об’єктів;
- 1 639 349 грн. – збитки, завдані внаслідок протиправного самовільного демонтажу об’єктів;
- 36 000 грн. – сума, сплачена військовою частиною А3571 за проведення будівельно-технічної експертизи з визначення розміру збитків, завданих внаслідок демонтажу об’єктів.
В ході судового процесу було встановлено, що ТОВ «Ніка-Уж» приступило до робіт у вересні 2011 року та здійснило демонтаж 4 переданих будівель. Але проводило це так, що відбувався не демонтаж, а фактичне руйнування і, відповідно, складування матеріалів не проводилося. У зв’язку з цим 28.09.2011 командувачем Повітряних Сил ЗСУ було прийняте рішення про призупинення виконання робіт з демонтажу. Але ТОВ «Ніка-Уж», незважаючи на заборону, у квітні 2012 року самовільно продовжив роботи та демонтував ще 20 будівель та споруд, 8 з яких – не списані та не були передані йому для демонтажу. Потім розпочалось листування: військові наполягали на усуненні недоліків – підрядник обіцяв, але нічого не робив.
У червні 2014 року за ініціативи прокуратури було проведено будівельно-технічну експертизу та встановлено, що внаслідок часткового демонтування 16-ти будівель розташованих на території колишнього аеродрому Буялик, які були передані товариству згідно договору для проведення демонтажу, ТОВ «Ніка-Уж» завдало збитків державі на суму 565 627 грн. Саме до цієї суми були зменшено позовні вимоги (додайте до цього ще сума за експертизу та судовий збір).
Стягування іншої суми 1 639 349 грн. (збитки, пов’язані з протиправним самовільним демонтажем об’єктів військового аеродрому) повинно було вирішуватися у межах кримінальних проваджень за №№ 42014161010000166, 42014161010000167, які 27.10.2014 були внесені до ЄРДР. Але, в Єдиному реєстрі судових рішень будь-яких інших згадувань про кримінальні провадження №№ 42014161010000166, 42014161010000167 не виявлено. Також не виявлено проваджень, процесів за кримінальним правопорушенням, вчиненим ТОВ «Ніка-Уж» при розкраданні майна аеродрому «Буялик» – ні обшуків, ні доступів до банківських рахунків, нічого. У зв’язку з цим, виникають сумніви, що кримінальні провадження були доведені до логічно кінця: розкрадачам – тюремні строки, державі – відшкодування збитків.
Втім, подібна поведінка Військової прокуратури Південного регіону України для мене не є чимось дивним, адже до цих пір саме ця Військова прокуратура не відреагувала на факти переведення території військового аеродрому «Одеса-Шкільний» з державної власності до комунальної завдяки злочинним діям чиновників та депутатів Одеської міської ради.
На даний момент військовий аеродром «Буялик» не є боєздатним, не використовується Збройними силами України та не включений до кабмінівського Переліку нерухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено. А його землі не передані у власність громади смт Петрівка і продовжують залишатись землями оборони.
Будь-хто можете переконатись, що на Публічній кадастровій карті України відомості стосовно території аеродрому відсутні. Лише на неофіційній ГІС-карті, якою користуються землевпорядники в своїй роботі, є позначка аеродрому (все ж і серед землевпорядників є ті, кому небайдужа доля земель оборони).
При цьому, територія аеродрому продовжує охоронятись, як нещодавно переконався журналіст Андрей Анастасов
Ось така біла пляма площею понад 600 гектарів на землях оборони в Одеській області, про яку не знав чи вирішив забути голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов. Втім, я перебільшую. невелика ділянка площею майже 7,5 га все ж має статус державної власності, але не як землі оборони, а для розміщення вузлу зливу-наливу світлих нафтопродуктів південного складу паливно-мастильних матеріалів.
Ось як ця ділянка виглядає на супутниковій карті:
Кадастр надає досить суперечливі відомості відносно цієї ділянки:
- є кадастровий номер 5121855400:01:001:0001,
- є місце розташування: Одеська область, Іванівський район, смт Петрівка, вулиця Карла Маркса, 98 (хоча, судячи по карті, ділянка знаходиться далеко від населеного пункту)
- є точна площа ділянки 74990,16 кв.м
- є юридична особа, яка має певні права на ділянку – Дочірнє підприємство «Петрол» Приватного малого підприємства «Петрол-Форвардінг» (код ЄДРПОУ 22484671)
Проте, в Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку немає жодних відомостей, на підставі чого виникли права на ділянку і коли саме. Ще одна біла пляма. Єдине, що обнадіює – що ділянка у державній власності.
У фоторепортажі Олександра Вельможка за січень 2013 року вказується, що раніш при аеродромі було 2 склади паливно-мастильних матеріалів, які потім якимось чином відійшли у розпорядження (власність, оренду тощо) Дочірньому підприємству «Петрол» і використовувались для перевалки нафтопродуктів з Мозирського нафтопереробного заводу (проте, виходячи з відомостей кадастру, відійшла лише 1 база ПММ – південна).
18.08.2010 ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардінг» отримує безстрокову ліцензію АВ542300 на здійснення митної брокерської діяльності (строк дії договору страхування до 03.07.2015). А в листопаді 2012 року в українських ЗМІ вперше оприлюднюються відомості про утворення реекспортної схеми з несплатою акцизів за пальне із залученням 4-х підприємств, включаючи ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардінг». Згодом вказана схема отримала найменування «схеми Курченка» і завдяки їй бюджет недоотримав близько 7 млрд.грн. Участь саме ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардінг» в «схемі Курченка» підтверджено і матеріалами Канцелярської сотні, і матеріалами судових ухвал та рішень в рамках декількох кримінальних проваджень:
- №12014110000000051 від 27.02.2014 за фактом привласнення майна НАК «Нафтогаз України» посадовими особами ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020» (основний учасник «схеми Курченка»), що заподіяло матеріальних збитків на загальну суму 450 млн.грн. В матеріалах вказується, що ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020» передало ДП «Петрол» 15 000 тонн пального, отриманого від НАК «Нафтогаз України»;
- № 12014160020000076 від 24.02.2014 про зберігання нафтопродуктів, ввезених контрабандних шляхом на ПАТ «Одеський НПЗ». При цьому, вказується адреса нафтобази – Одеська обл., Іванівський р-н, станція Буялик, на території Петрівської селищної ради південний склад ПМП в/ч 45004 (це номер військової частини, яка дислокувалась на аеродромі «Буялик» до 2003 року)
- №12016160000000042 відносно ТОВ «Лагуна-Рені», службовими особами якого складалися фіктивні документи, які надавались до митних органів для подальшого документального оформлення переміщення через митну територію України нафтопродуктів на адресу підприємств-нерезидентів.
Втім, для ДП «Петрол» участь в «схемі Курченка» не мала жодних правових наслідків, і ця нафтобаза як засіб вчинення кримінальних правопорушень не розглядалась. Тому активи цього підприємства, на відміну від активів ПАТ «Одеський НПЗ» і ТОВ «Лагуна-Рені», ніхто у державну власність не конфісковував. Більш того, нафтобаза використовувалась правоохоронними органами для зберігання нафтопродуктів, тимчасово вилучених під час обшуків АЗС мережі БРСМ-Нафта в рамках кримінального провадження №12015160470004311 від 13.07.2015. І як свідчать матеріали судової справи №916/2552/17, нафтопродукти зберігались неналежним чином (розкрадались, змішувались з водою тощо).
На даний момент в Реєстрі підприємств, яким надано дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу, ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардінг» відсутнє, але там є інше підприємство – ПП «Трайдент Інвестментс» (код ЄДРПОУ 3825570), яке має таку ж юридичну адресу – Одеська область, Іванівський район, смт Петрівка, вулиця Карла Маркса, 98.
Крім ПП «Трайдент Інвестментс», за цією ж адресою зареєстровано і ПМП «Петрол-Форвардінг» (код ЄДРПОУ 24526480). Всі ці суб’єкти господарювання, крім прив’язки до конкретної нафтобази на території аеродрому «Буялик», пов’язує ім’я керівника – Семенюк Віталій Анатолійович, який є незмінним керівником вже понад 10 років, а також володіє 5% ПМП «Петрол-Форвардінг» і повністю контролює ПП «Трайдент Інвестментс». Мажорітарний бенефіціар ПМП «Петрол-Форвардінг», який володіє 95% підприємства, сховався за Sociedad Anonima «Teltor Holdings Inc.», реєстраційний номер 499425S, юрисдикція Панама, керівник Juan Montes.
Інформація відносно суб’єктів господарювання, які розпоряджаються нафтобазою на території аеродрому “Буялик”, була б неповною, якщо не вказати, що Семенюк Віталій Анатолійович певний час був керівником ТОВ “Восток Ойл Інвест” (код ЄДРПОУ 35242336 ).
ТОВ “Восток Ойл Інвест” цікаве тим, що його власником є ТОВ “Восток” – оператор мережі АЗС під брендами ТНК, Formula і «Золотий Гепард», які раніш належали “Роснєфті”. В листопаді 2017 року ТОВ “Восток” змінило назву на “Глуско рітейл”, а мережа АЗС відійшла під контроль швейцарській компанії “Глуско Енерджі Менеджмент Компані Лтд”, кінцевим бенефіціаром якої є громадянин Ізраїлю Нісан Моісеєв. До речі, Нісан Моісеєв має дружні стосунки з Віктором Медведчуком, тим самим.
Але повернемось до “Буялику”. У жовтні 2015 року під статтею на «Цензор.нет» про нову схему контрабанди палива («Нефтяные реки текут на юг: как наживаются на контрабанде «последователи Курченко») з’являється ось такий коментар відносно ситуації навколо нафтобази, розташованої на території аеродрому «Буялик»:
Про те, що нафтобаза продовжує функціонувати, свідчить ось цей оглядовий відеоролик, датований вереснем 2017 року
За таких обставин, вважаю, що втручання правоохоронних органів у ситуацію щодо військового аеродрому «Буялик» повинно бути терміновим, адже цей аеродром є чи не єдиною альтернативою аеродрому “Одеса-Шкільний”, який ось-ось забудують. Зважте, що гелікоптери прикордонників можуть діставатись вод Одеського заливу зі Шкільного чи з Буялику. І у разі забудови Шкільного та невідновлення Буялику загроза кордону України зі сторони Чорного моря стає вже дійсною. А Одеській облдержадміністрації належить проконтролювати, щоб усі землі оборони мали належним чином оформлені землевпорядні документи. Тоді і забутих аеродромів не буде. І на їх території не будуть функціонувати нафтобази, через які реалізуються сумнівні схеми “оптимізації” податків.