Свого часу транскордонне співробітництво стало одним із чинників інтеграції європейських держав та формування Європейського співтовариства, у подальшому – Європейського Союзу (ЄС), тому що відчинило кордони між країнами на рівні прикордонних регіонів. На цей час транскордонне співробітництво в Європі залишається однією з передумов стійкості ЄС до викликів політичного, економічного, міграційного та навіть епідеміологічного характеру. Саме тому, ЄС фінансово підтримує транскордонне співробітництво не лише країн-членів ЄС, але і країн-партнерів на зовнішніх кордонах ЄС задля досягнення 3-х основних стратегічних цілей:
- сприяння економічному та соціальному розвитку;
- вирішення загальних проблем довкілля, охорони здоров’я, безпеки;
- сприяння поліпшенню умов для забезпечення мобільності людей, товарів і капіталу.
Фінансова підтримка надається шляхом використання Європейського інструмента сусідства через низку спільних операційних програм, Дунайської транснаціональної програми тощо.
Україна за 28 років існування неодноразово заявляла, що у своєму соціально-економічному розвитку має намір притримуватись європейського напряму та підписала Угоду про асоціацію з ЄС. Проте, такий дієвий механізм розвитку взаємовідносин із європейськими країнами, як транскордонне співробітництво, віддали на відкуп регіональним елітам.
Створене державою правове підґрунтя розглядає транскордонне співробітництво як напрям регіональної політики, без будь-якого врахування зовнішньополітичного аспекту. Розвиток прикордонних відносин покладено, передусім, на місцеві органи виконавчої влади, які розуміють це в кожному регіоні по-своєму. Втім, децентралізувавши до регіонального рівня сферу транскордонного співробітництва, держава повністю централізувала іншу сферу – отримання та використання міжнародної технічної допомоги, в тому числі тієї, що отримана в рамках транскордонного співробітництва.
Фактично, через недосконале організаційно-правове забезпечення, з транскордонним співробітництвом трапився прогнозований epic fail, вихід з якого ніхто не шукає. І навіть навпаки – дії урядових організацій лише поглиблюють кризу, яку намагаються не помічати.
Які кризові явища на цей час спостерігаються в сфері транскордонного співробітництва?
🔷 Законодавство не визначає та не надає можливості законно функціонувати в Україні іншим формам транскордонного співробітництва, які активно розвиваються у Європі.
На законодавчому рівні функціонування транскордонного співробітництва в Україні регламентується Законом України «Про транскордонне співробітництво» від 24.06.2004 № 1861–IV, але законодавці приділяють мало уваги осучасненню його норм. Так, лише через 9 років після впровадження на теренах ЄС «європейських об’єднань територіального співробітництва» (ЄОТС) й об’єднань єврорегіонального співробітництва» (ЄОС), вказані форми/процедури транскордонного співробітництва були унормовані через закон – були внесені зміни, які забезпечили імплементацію Протоколу № 3 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями стосовно об’єднань єврорегіонального співробітництва, підписаного членами Ради Європи 16.11.2009 і ратифікованого Україною у 2012 році. Водночас, законодавчо досі не визначені інші форми: кластерне співробітництво, яке реалізовано через European Strategic Cluster Partnerships, або транскордонне партнерство на кшталт Європейської служби зайнятості EURES.
І мова йде лише про законодавство. До втілення цього в життя потрібно, мабуть, ще 9 років, коли в ЄС з’являться нові чи осучасняться нинішні форми/процедури транскордонного співробітництва.
🔷 Реєстр угод про транскордонне співробітництво досі не створений
Передбачений законодавством реєстр угод про транскордонне співробітництво дотепер не існує, хоча повинен був з’явитися до 11 січня 2019 року, як це передбачено в Прикінцевих положеннях Закону України №2515-VIII від 04.09.2018 «Про внесення змін до деяких законів України щодо транскордонного співробітництва».
Натомість 18.11.2019 з’явився наказ Міністерства розвитку громад та територій за №270 «Про затвердження Порядку повідомлення та забезпечення функціонування реєстру угод про транскордонне співробітництво», де збір інформації для створення реєстру відтерміновано до липня 2020 року. Скоріш, навіть, не створення Реєстру, а надання інформації облдержадміністраціями до Міністерства для подальшого створення реєстру. Мабуть, тому станом на листопад 2020 року реєстр ще не з’явився, і коли з’явиться – невідомо.
Замість реєстру угод про транскордонне співробітництво на сайті Мінрегіону розміщено табличний файл «Реєстр міжрегіональних угод про торговельно-економічне, науково-технічне і культурне співробітництво» 2-х річної давнини (датований 26.04.2018). Якість введеної тут інформації свідчить, що навіть такий реєстр Міністерству розвитку громад та територій України вести не під силу, оскільки найменування країн-партнерів внесено із помилками. Так, в цьому реєстрі, у списку по Одеській області, серед перших значаться Угода формування Єврорегіону «Нижній Дунай» та Угода про співробітництво між Одеською ОДА, Одеською обласною радою та радою повіту Ясси (Румунія). А найменування країни для румунської сторони цих угод в реєстр внесено неправильно: «Ресупубліка Румуния» і «Республіка Румунія»:
Власне, реєстр угод про транскордонне співробітництво, який Мінрегіон повинен був створити до липня 2020 року, але й так і не створив, буде мало чим відрізнятися від цього текстового файлу, оскільки також матиме вигляд таблиці з 16 стовпчиками й жодної онлайн-форми.
🔷 Державна підтримка транскордонного співробітництва не є самостійною й залежить від проєктів, що фінансуються міжнародною спільнотою.
Законом України «Про транскордонне співробітництво» встановлено засади, на яких держава підтримує розвиток транскордонного співробітництва. Серед іншого, держава:
- визначає напрями державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва і відбирає проєкти, які потребують державної підтримки,
- забезпечує фінансування проєктів, які вже отримали фінансування в рамках програм міжнародної технічної допомоги,
- розробляє та виконує державні програми розвитку транскордонного співробітництва.
Все це держава повинна здійснювати, дотримуючись принципів об’єктивності, відкритості та економічної обґрунтованості; концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних та найбільш обґрунтованих проєктах; недопущення використання цільової державної підтримки для фінансування поточних потреб соціально-економічного розвитку регіонів.
Проте, аналіз Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки, затвердженої постановою Кабінету міністрів від 23.08.2016 №554, свідчить, що для Одеської області ці засади і принципи недотримувались. Хоча Одещина на півдні і заході межує виключно з іноземними державами, а протяжність державного кордону в межах регіону за даними Держприкордонслужби сягає 1343 км (і це найбільший показник по країні).
Водночас, в Державній програмі розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки фінансово не підтримано жодного регіонального проєкту по Одеській області (але підтримано проєкти в інших областях, де було залучено стороннє фінансування з інших джерел). Натомість, по одеському регіону державне фінансування було спрямовано на обладнання прикордонної інфраструктури й лише тому, що була отримана міжнародна технічна допомога ЄС на проєкт «Удосконалення інтегрованого управління кордонами на українсько-молдавському кордоні, виконавцем якого виступає Міжнародна організація з міграції. Усі інші питання, які відносились до Одеської області і були включені до Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки, стосувалися розвитку транспортної інфраструктури (автомобільний пором Ізмаїл-Тулча, будівництво залізничної гілки від порту Рені до залізниці Одеса-Ізмаїл, будівництво окремої дороги Одеса-Рені з мостовим й не були реалізовані.
У проєкт нової Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2021-2027 роки вказані питання теж не потрапили. Наразі, у нову державну програму не потрапило жодного регіонального проєкту розвитку транскордонного співробітництва. Про це свідчить проєкт держпрограми, оприлюднений на сайті Міністерства розвитку громад та територій України. Чи, може, десь є інший проєкт, який не оприлюднюють для громадськості? Чи Міністерство вирішило не розрізняти транскордонне співробітництво й соціально-економічний розвиток регіонів і всі проєкти включило на конкурсний відбір проєктів регіонального розвитку? Адже на 2020 рік проєкти транскордонного розвитку відбирались вкупі з проєктами регіонального розвитку, втім, і на 2021 рік теж.
🔷 На законодавчому рівні не врегульовано сферу «міжнародної технічної допомоги», що негативно впливає на процес залучення і використання цієї допомоги в рамках транскордонного співробітництва
Як зазначено вище, Закон України «Про транскордонне співробітництво» обумовлює пріоритетність державної фінансової підтримки саме для тих проєктів (програм) транскордонного співробітництва, які отримали фінансування в рамках програм міжнародної технічної допомоги (МТД). Але на законодавчому рівні процес залучення і використання МТД дотепер не врегульовано. Саме так: в Україні, де освоюються мільярди міжнародної допомоги, дотепер немає базового закону, який би комплексно регулював відносини технічного співробітництва та визначав стратегічне бачення розвитку державної політики у цій галузі.
Замість закону існує «базова» постанова Кабінету міністрів України від 15.02.2002 №153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги», а також ще декілька постанов та наказів міністерств. В «базову постанову» №153 за останні 5 років неодноразово вносилися зміни, у т.ч. такі, що суттєво впливали на процес освоєння коштів і моніторингу МТД (тобто коли отримували грант – була одна процедура, коли почали втілювати проєкт – процедура змінилась, а на завершення – теж зміни). І більшість цих змін вносились із метою нібито вдосконалити існуючу процедуру отримання і використання МТД, оскільки у 2017 році Рахункова палата України оприлюднила свої висновки про те, що отримана від міжнародної спільноти допомога залучалась і використовувалася вкрай неефективно:
- МТД використовувалася не на стратегічні напрями соціально-економічного розвитку України;
- результативність проєктів МТД не оцінювалась відповідальними владними інститутами (тобто не виключається нецільове використання цих коштів);
- не було належного обліку проєктів МТД.
Серед причин неефективності використання МТД Рахункова палата вказала на недосконалість чинної нормативно-правової бази, у т.ч. відсутність у законодавстві механізмів оцінки результативності проєктів МТД.
Крім того, Рахункова палата зазначила, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі (Мінекономрозвитку) неналежно виконувало покладені на нього функції координатора МТД, а саме:
- Мінекономрозвитку не проводило в повному обсязі обов’язкову реєстрацію усіх проєктів МТД, які діють в Україні;
- Мінекономрозвитку не здійснював належний моніторинг стану реалізації проєктів МТД, який фактично був зведений до накопичення даних від бенефіціарів про діючі проєкти;
- Мінекономрозвитку витратило значну суму бюджетних і позабюджетних коштів на створення автоматизованої бази даних для обліку та моніторингу проєктів МТД, але так її й не створило.
Після аудиту Рахункової палати, у Міністерстві висловлювали наміри щось докорінно змінити, але суттєвих змін не відбулось. У грудні 2019 року Кабінет міністрів України замінив координатора МТД – замість Мінекономрозвитку виконувати цю функцію був призначений Секретаріат Кабміну. Але й після структурної заміни ситуація зі МТД за майже рік докорінно не змінилась. Причина – у кадрових змінах, вірніш, у їхній відсутності. Адже сфера МТД лишається в управлінні тих же осіб, що й раніш –у Мінекономрозвитку. Вони просто пересіли з міністерського офісу в Секретаріат Кабміну, перенісши туди всі проблеми регуляції МТД та небажання щось вирішити. А зауваження Рахункової палати досі є актуальними.
Отже, які проблеми у сфері технічної допомоги досі є актуальними:
1) в Україні до сих пір не існує автоматизована база даних для обліку та моніторингу проєктів МТД.
Вірніш, вона існувала нетривалий час і припинила функціонувати. Спочатку, з 2017 року така база існувала у вигляді офіційного порталу координації міжнародної допомоги в Україні Openaid.gov.ua, де було зведено у єдиний каталог усі проєкти міжнародної допомоги, згруповані по регіонах і по напрямах реформ. Портал працював у тестовому режимі, розроблявся за рахунок донорських коштів і наповнювався нерегулярно.
У квітні 2019 року Урядовий портал відзвітував, що Мінекономрозвитку запустило офіційний портал координації МТД в Україні – ProAID, яку назвали інформаційною системою управління міжнародною технічною допомогою, що є оновленою версією попередньої тестової моделі порталу OpenAid і містить найбільшу актуалізовану базу даних проєктів і програм. Також зазначалось, що розробка порталу ProAID здійснена Командою підтримки реформ Мінекономрозвитку (RST Team) за підтримки Офісу ефективного регулювання (BRDO), а також Асоціацією «IT Ukraine».
Вже в серпні 2019 року Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) оголосило тендер №83332673 на модернізацію офіційного (зовнішнього) інформаційного порталу проєктів МТД (ProAid) для Міністерства економічного розвитку та торгівлі України. Хоча невідомо, що цей тендер був проведений успішно та чи модернізувався портал. Немає ніяких новин, крім оголошення на ProZorro.
В жовтні 2019 року журналісти-розслідувачі жалілися, що на порталі ProAID розміщено не зовсім актуальну інформацію, хоча після його запуску Урядовий портал обіцяв зовсім інше.
Втім, передача функцій координатора МТД від Мінекономрозвитку до Секретаріату Кабміна виявилась більш критичною для порталу ProAID, чим нерозторопність чиновників. Орієнтовно в травні 2020 року, портал вже не відкривався. Станом на листопад 2020 року будь-які намагання перейти за електронною адресою порталу http://proaid.gov.ua/ чи його цифрового прототипу http://openaid.gov.ua/ виглядають ось так:
2) обов’язкову реєстрацію усіх проєктів МТД, які діють в Україні, Секретаріат Кабміну проводить в неповному обсязі.
Також немає повноцінного реєстру проєктів (програм) міжнародної технічної допомоги, передбаченого п.19 постановою Кабміну від 15.02.2002 №153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги».
Відносно проєктів МТД на цей час можливо отримати лише окремі відомості з Excel-таблиці під найменуванням «Перелік проєктів технічної допомоги Україні, яка надається ЄС, зареєстрованих у Секретаріаті Кабінету Міністрів України». Таблиця залита на Google Диск приватної особи на ім’я «Volodymyr Kharlanov» і, як бачите, Урядовий портал називає це не «реєстром», а лише «переліком зареєстрованих проєктів з планами закупівель». За додатковою інформацією стосовно проєктів пропонується звертатись на портал proaid.gov.ua, який не працює (про що зазначено вище).
Очевидно, що інформація з Google Диску приватної особи не є офіційною інформацію. Між тим, на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних є лише неактуальна інформація станом на грудень 2019 року про проєкти МТД, які реєструвались у Мінекономрозвитку.
Можливо, Секретаріат Кабміну не бажає робити офіційно публічним перелік проєктів міжнародної технічної допомоги, оскільки він не містить в повному обсязі усі проєкти, які реалізуються в Україні?
Наприклад, в останньому варіанті переліку, що був закачаний за посиланням з Урядового порталу, відсутні відомості про проєкт BSB 1010 «Розвиток та просування спільної спадщини», який реалізується Болградською міською радою в рамках Спільної Операційної Програми ЄІС «Басейн Чорного моря 2014-2020». Хоча тендери на виконання проєкту вже проведено.
Крім того, відносно окремих проєктів не оприлюднено скан-копії переліку закупівель, які повинні здійснюватися при реалізації проєктів і які погоджуються при державній реєстрації проєктів. Зокрема, це стосується наступних проєктів МТД, які реалізуються в даний момент в рамках Спільної Операційної Програми ЄІС «Басейн Чорного моря 2014-2020»:
- «Стійка сільськогосподарська торговельна мережа у Чорноморському басейні – AgriTradeNet BSB 383», бюджет проєкту 78 073 євро, реципієнт – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України;
- «Екологічна освіта проти забруднення цінних ветландів (водно-болотних угідь) басейну Чорного моря», бюджет проєкту 159 280 євро, реципієнт – Громадська організація «Агрікола»;
- «Розвиток та просування активного туризму в басейні Чорного моря – EscapeLand», бюджет проєкту 217 007 євро, реципієнт – Виконавчий комітет Вилківської міської ради.
В цих проєктах бенефіціаром виступає Одеська облдержадміністрація, і як в такому випадку виконувати їх моніторинг – не зрозуміло.
3) Секретаріат Кабміну не проводить належний моніторинг стану реалізації проєктів МТД, який дотепер зведено до накопичення даних від бенефіціарів про діючі проєкти.
Так, відповідно до «базової постанови» Кабміну від 15.02.2002 №153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» моніторинг проєктів МТД проводиться Секретаріатом Кабінету Міністрів України разом з бенефіціаром (для Одеської області – це переважній більшості Одеська облдержадміністрація) та за згодою – з представниками партнера з розвитку (так в постанові називають грантодавців чи донорські організації).
Процедура моніторингу, яку чиновники Кабміну прописали в «базовій постанові», передбачає лише отримання від реципієнта (той, хто отримує кошти на реалізацію проєктів) заповнених табличок з результатами моніторингу. Також «базова постанова» зобов’язує бенефіціара виконувати лише функцію передавальної ланки між реципієнтом та Секретаріатом Кабміну. Але лишається не зрозумілим – що входить в поняття «аналіз результатів моніторингу» та чому чином призначений бенефіціаром координатор проєкту повинен підписувати результати моніторингу без перевірки цільового використання коштів МТД? Хто буде нести відповідальність за недостовірну інформацію, вказану реципієнтом в моніторингу – сам реципієнт чи координатор проєкт?
Втім, судячи з оприлюднених результатів моніторингу, чиновники Секретаріату Кабміну особливо не переймаються достовірністю наданої інформації. Так, на сайті Урядового порталу розділ «Моніторинг використання МТД» відсутній, з нього йде посилання на однойменну папку на Google Диску приватної особи на ім’я «Ирина Корженко», де міститься 2 файли з інформацію про моніторинг за 2019 рік:
Вочевидь, ці файли не є офіційними, хоча доступ к ним надається з Урядового порталу. Якщо подивитись на зміст Excel-таблиці під найменуванням «Моніторинг за 2019», стає зрозумілим, чому чиновникам Секретаріату Кабміну простіше вважати це неофіційним документом. Графа звіту «Перелік робіт, що планувався?» містить не перелік робіт, а лише його основні завдання. А розділ «Які завдання в процесі виконання?» може заповнюватися текстом, який взагалі до цього не відноситься.
Як приклад, моніторинг виконання проєкту «CULTOUR BSB – Розвиток сталого культурного туризму в Басейні Чорного моря (BSB-117)», що реалізовувався в рамках Спільної операційної програми ЄІС «Басейн Чорного моря 2014-2020». У проєкті українську сторону представляють 2 партнери – Громадська організація «Агентство сталого розвитку та європейської інтеграції «Єврорегіон «Нижній Дунай» з бюджетом €128 520 і виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради з бюджетом €141 334. Судячи з інформації у моніторинговому звіті, реалізацію проєкту навряд чи можливо назвати прозорою та такою що відповідає проєкту, під який виділялися кошти, адже неможливо встановити, чи насправді були виконані заплановані роботи:
Між тим, зі ЗМІ відомо, що в ході даного проєкту відбувалась реконструкція «Міського саду» в Ізмаїлі, в ході якого були пошкоджені зелені насадження. Хоча «Міський сад» є об’єктом природно-заповідного фонду і будь-які будівельні роботи там (в т.ч. реконструкція) повинні проводиться після погодження, чого зроблено не було.
Ще один приклад – моніторинг виконання проєкту «Створення системи інноваційного трансграничного моніторингу перетворень річкових екосистем Чорного моря під впливом розвитку гідроенергетики та зміни клімату (BSB HydroEcoNex 165)», що реалізовувався в рамках Спільної операційної програми «Басейн Чорного моря 2014-2020». У проєкті українську сторону представляють 2 партнери – Науково-дослідна установа «Український науковий центр екології моря» (УкрНЦЕМ) з бюджетом €93 188 і Гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів (ГМЦ ЧАМ) з бюджетом €94 478. У моніторинговому звіті невірно вказано дату закінчення проєкту – 20.03.2019 (насправді – 21.03.2021), хоча у виконаних заходах вказано дати пізніші чим березень 2019.
Опублікованої інформації достатньо, щоб виявити, як в рамках реалізації проєкту (бенефіціаром якого є Одеська облдержадміністрація) українські виконавці проєкту приймали участь в офіційних заходах на окупованій території Республіки Молдова (невизнана Придністровська молдовська республіка), тобто співпрацювали з офіційними установами сепаратистського утворення, який Україна не визнає.
Як вбачається з публікації на сайті «Придністровського державного університету», в Тирасполі дійсно проводилась конференція з приводу впливу гідроенергетики на функціонування річкових екосистем, при цьому основним напрямком конференції було доказати, що складний екологічний стан річки Дністер пов’язаний з будівництвом гідроенергетичних об’єктів (а не з неочищеними стічними видами, які попадають в Дністер на території Молдови чи з декількома затопленими суднами в акваторії Дністра, теж в межах Молдови)
Безпосередня участь конкретних громадян України в офіційних заходах на території невизнаного Придністров’я підтверджується і звітом про конференцію, який видала молдавська громадська організація «Еко-Тірас»:
Як свідчить публікація на сайті «Державної служби екологічного контролю і охорони навколишнього середовища» невизнаної ПМР, громадська організація «Еко-Тірас» діяла всупереч економічним інтересам України, протидіючи інформаційним шляхом будівництву гідроенергетичних об’єктів:
Враховуючи подібне «співробітництво» українських державних установ, додатково вивчено їх плани закупівель в рамках реалізації проєкту «Створення системи інноваційного трансграничного моніторингу перетворень річкових екосистем Чорного моря під впливом розвитку гідроенергетики та зміни клімату (BSB HydroEcoNex 165)», що були зареєстровані Міністерством економіки 07.11.2018 за №3993.
Як вбачається з оприлюднених планів закупівель, українські державні установи, які брали участь у проєкті, в цих планах в рази зменшили обсяги фінансувань, що були виділені в рамках Спільної операційної програми:
- Науково-дослідна установа «Український науковий центр екології моря» (УкрНЦЕМ) замість бюджету €93 188 в плані закупівель вказала бюджет €21 360
- Гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів (ГМЦ ЧАМ) ) замість бюджету €94 478. в плані закупівель вказав бюджет €22 060
Більш того, як показала вибіркова перевірка одного пункту з плану закупівель, Науково-дослідна установа «Український науковий центр екології моря» вже видаляє відомості про закупівлю послуги з забезпечення проведення засідання керівного комітету проєкту BSB 165 «HYDROECONEX»:
- інформація є у плані закупівель, зареєстрованому 07.11.2018 за №3993 в Мінекономрозвитку :
- інформація про закупівлю залишилась в кешованих образах сторінок електронних площадок, що співпрацюють з ProZorro, де вказано її ідентифікатор UA-P-2019-11-19-007382-b:
- водночас, інформація про закупівлю з ідентифікатором UA-P-2019-11-19-007382-b зникла з ProZorro:
Є очевидним, що така реалізація проєкту МТД не відповідає економічним інтересам України та певним чином порушує наші міжнародні домовленості. Проте, в рамках проведеного поточного моніторингу не було виявлено ознак незадовільного впровадження проєкту та нецільового використання коштів. І жодних зауважень від Секретаріату Кабміну в моніторинговому звіті немає: чиновники не вивчали зміст документів, поданих реципієнтами, і лише формально їх накопичували у єдиний файл звіту.
Між іншим, згідно з «Порядком функціонування національної системи управління та контролю за виконанням спільних операційних програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства 2014-2020», затвердженим постановою Кабміну від 11.07.2018 № 554 з наступними змінами, функції поточного і заключного моніторингу проєктів, що реалізуються в рамках цих програм, покладено саме на Секретаріат Кабінету міністрів України як Національний орган управління (п.24).
В чинному «Порядку підготовки та реалізації проєктів у рамках програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства», затвердженому постановою Кабміну від 08.12.2010 № 1111 з наступними змінами, передбачено, що моніторинг здійснюється за процедурою, встановленою в «базовій постанові» № 153» – тобто моніторинговий звіт про виконання проєкту робить сам реципієнт, а бенефіціар і призначений ним координатор проєкту цей звіт лише підписують.
Таким чином, чиновники Секретаріату Кабміну, які відповідають за контроль міжнародної технічної допомоги на загальнодержавному рівні, утворили своєрідне бюрократичне коло, по якому ходять папірці стосовно проєктів МТД, але ніхто не контролює – чи дійсно ці проєкти виконуються та на які цілі використовуються кошти, виділені донорами. За таких обставин, будь-яка ревізія Спільного моніторингового комітету, куди крім представників України, входять й представники європейського партнера, може виявити нецільове використання коштів. А відповідальність за такий міжнародний скандал чиновники Секретаріату Кабміну не понесуть, тому що діяли за придуманою ними же бюрократичною процедурою.
В Одеській області вже є досвід неналежного моніторингу проєкту, коли багатомільйонний грант було повністю витрачено на будівництво каналізаційної мережі в м. Вилкове, щоб припинити скидання стічних вод в Дунай. Каналізація там дотепер не функціонує, перспективи повернення коштів немає, а юридична особа, що управляла цим проєктом, тепер здійснює менеджмент і в інших проєктах. Жодних зауважень з даного приводу від Національного органу управління, себто Секретаріату Кабміну – не було.
Вочевидь, держава на рівні Кабміну не в змозі виконати належний моніторинг проєктів МТД та скоординувати зусилля чиновників різних рівнів, від чого потерпає розвиток транскордонного співробітництва з ЄС. Можливо. в цій ситуації допоможе утворення в Україні нового інституту – Омбудсмена з питань транскордонного співробітництва, а можливо є потреба у втручанні європейських партнерів, які вже мають досвід адміністрування фінансових інструментів Європейського Союзу.